Завдання та компетенція державного департаменту України з виконання покарань

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ В УКРАЇНІ 6
1.1 Система органів і установ виконання покарань, підпорядкованих Департаменту, та їх організаційна структура 6
1.2 Взаємодія установ і органів виконання покарань з іншими державними органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю 12
РОЗДІЛ 2. ЗАВДАННЯ ТА КОМПЕТЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ 16
2.1 Завдання та функції Департаменту 16
2.2 Завдання і повноваження голови Департаменту та колегії 25
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 31

ВСТУП

Становлення правової держави в Україні вимагає реального утвердження принципу верховенства права, зміцнення законності та правопорядку в країні, забезпечення прав і свобод громадян. Вирішення цього завдання, з одного боку, потребує посилення правоохоронної функції держави, активізації боротьби з різними правопорушеннями, з іншого – перебудови кримінально-виконавчої системи, яка повинна відповідати міжнародним стандартам і служити адаптації ув’язненого до нормальних умов життя. Необхідно констатувати, що сьогодні в науковій юридичній літературі основна увага приділяється лише окремим напрямкам діяльності установ виконання покарань. Під час дослідження їх діяльності набагато більше уваги приділялося кримінальним та кримінологічним аспектам попередження рецидивної злочинності, забезпеченню виконання конкретних видів кримінальних покарань, характеристиці статусу осіб, які відбувають покарання тощо, а про організацію та особливості управління установами виконання покарань мова здебільшого не йшлася.
Таким чином, необхідність приведення вітчизняної кримінально-виконавчої системи до міжнародних стандартів, недоліки правового регулювання діяльності установ виконання покарань, проблеми в організації їх діяльності, недосконалість взаємодії з іншими правоохоронними органами та громадськістю щодо контролю за поведінкою засуджених, їх ресоціалізацією та адаптацією до нормальних умов життя і обумовлюють актуальність та важливість комплексного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних з організаційно-правовими засадами діяльності установ виконання покарань.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання роботи склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі кримінального та кримінально-виконавчого права, кримінології, адміністративного права та теорії управління: С.С. Алексєєва, В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, О.В. Беца, О.Г. Гамалій, І.П. Голосніченка, О.М. Джужи, М.В. Костицького, В.В. Кощинця, Н.П. Матюхіної, О.П. Рябченко, О.Ф. Скакун, М.І. Немченка, О.І. Остапенка, І.С. Сергеєва, В.М. Трубникова, С.Я. Фаренюка, та інших. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері організації діяльності установ виконання покарань.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, нормативні основи та сучасний стан організації діяльності державного Департаменту України з виконання покарань.
Мета дослідження полягає в характеристиці завдань і компетенції державного Департаменту України з виконання покарань. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Проаналізувати систему органів і установ виконання покарань, підпорядкованих Департаменту, та їх організаційна структура;
2. Охарактеризувати взаємодію установ і органів виконання покарань з іншими державними органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю;
3. Визначити завдання та функції Департаменту;
4. Дати характеристику завданням і повноваженням голови Департаменту та колегії;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
4. Метод ретроспективного аналізу: для порівняння нормативно-правових актів у різні роки.
5. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.