Права жінок

ПЛАН

Вступ 3
Розділ 1. Історико-теоретичні аспекти прав жінки та її місця у суспільстві
8
1.1. Правове становище жінки із стародавнього до новітнього часу 8
1.2. Поняття та види основних прав жінок 15
1.3. Принцип рівності прав жінок і чоловіків у міжнародному та національному праві
23
Розділ 2. Основні конституційні права жінок 29
2.1. Фізичні та особистісні права жінок 29
2.2. Політичні права жінок 37
2.3. Соціально-економічні права жінок 44
2.4. Культурні (гуманітарні) права жінок 53
Розділ 3. Гарантії реалізації конституційних прав жінок в Україні 57
3.1. Судовий захист прав жінок – громадян України 57
3.2. Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
60
3.3. Гарантії реалізації міжнародних стандартів прав жінок у національному праві України
63
Висновок 69
Список використаних джерел і літератури 75

ВСТУП

У сучасному світі немає суспільства, в якому не використовувалося б поняття «права людини». Тому правильне розуміння тих явищ, які цим поняттям відображаються, набуває безпосередньо світоглядного значення. Світогляд людини не може бути повним, досконалим, якщо у ньому відсутні знання щодо сутності прав людини.
У сучасній Конституції України, прийнятій на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року особливе значення відведено закріпленню місця і ролі людини в суспільстві й державі.
Принципово новим положенням у конституційній практиці України є визнання пріоритету прав і свобод людини щодо державних та інших інтересів. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Крім того, права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а забезпечення прав і свобод людини – її головний обов’язок .
Закріплення цих найважливіших положень у загальних засадах конституційного устрою України, а також розміщення в спеціально присвяченому правам людини другому розділі Конституції України майже третини статей від загальної їх кількості, свідчить про достатньо високий рівень визнання і формування конституційного статусу людини та громадянина в Україні .
Актуальність теми. Дослідження проблеми правового становища жінки є на сучасному етапі розвитку законотворчості в Україні досить актуальною справою. В умовах сьогодення нашої держави, під час розвитку державно-творчих процесів зростає роль досліджень з прав людини, конституційного права, особливо тих аспектів, які безпосередньо пов’язані з проблемами забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Питання про правове становище жінки, про її права, можливість і гарантії їх реалізації привертали до себе увагу дуже багатьох юристів і дослідників усіх часів. Пояснюється це тим, що дані питання тісно і нерозривно пов’язані з питанням про побудову родини і суспільства, чи, інакше кажучи, вони торкаються найголовніших форм організації людства. Тому ступінь визнання за жінкою особистості є, разом з тим, показником дійсної висоти людської культури. На довгому шляху історії людства, що бере свій початок у далечині минулих тисячоліть і плине у невідоме нам майбутнє, правове становище жінки в різних країнах за різних часів неодноразово змінювалося. Жінка перебувала на цьому шляху то в становищі нібито речі, то в становищі дочки свого чоловіка і сестри своїх дітей, то, нарешті, у становищі члена родини, хоча і підлеглого чоловіку, але в той же час підносилась над своїми дітьми.
Актуальність цієї роботи якраз і полягає в тому, що процес відродження і розвитку української державності, проголошений в Конституції України курс на побудову демократичної, соціально-правової держави наполегливо вимагає утвердження в нашому суспільстві справедливості, правової і матеріальної захищеності жінки як особистості, підвищення взаємної відповідальності особистості і держави, удосконалення законодавства і правової системи в цілому.
У різних аспектах правове положення жінки досліджували такі вчені минулого, як Д. Азаревич, Й. Бахофен, Г. Бертгольд, О. Гойхбарг, Г. Ільїн, О. Загоровський, Л. Казанцев, К. Кавелін, О. Куніцин, О. Любавський, М. Матьє, В. Нікольський, А. Пестрежицький, К. Неволін, К. Победоносцев, В. Сергеєвич, М. Владимирський-Буданов, В. Сінайський, Ю. Ліперт, Л. Морган, М. Поворинський та ін.
Тією чи іншою мірою дану проблему досліджували і вчені сьогодення. Оскільки вони не ставили перед собою досліджувати саме проблему правового становища жінки (перед ними стояло інше завдання), а обійти цю проблему вони не могли, то і мови про глибину дослідження правового становища жінки, бути не може. Це такі вчені як П. Галанза, К. Федоров, З. Черніловський, О. Жидков, Н. Крашенинникова, О. Омельченко, К. Батир, О. Шевченко, М. Чельцов-Бебутов, Б. Тищик, В. Макарчук, Л. Бостан і С. Бостан, П. Музиченко, Є. Харитонов, М. Страхов, автори, які працювали над історією держави і права України: Я. Тацій, О. Святоцький, В. Гончаренко, О. Копиленко, М. Страхов, А. Рогожин, В. Румянцев, І. Сафронова, Л. Зайцев, В. Єрмалаєв, В. Кульчицький, О. Ярмиш, М. Панов. Ці провідні вчені в галузі держави і права докладно розглядають історичні процеси розвитку прав людини взагалі і жінки зокрема в складній системі державних і юридичних інститутів стародавнього, середньовічного, нового і новітнього світу.
Але серед великої кількості літератури минулих років, літератури, яка б належала сучасним авторам, на жаль, недостатньо. Дана тема вивчалася в пізнавальній площині й у силу цього можна відзначити прогалини з точки зору прикладного вивчення правового становища жінки від стародавнього до новітнього часу, тим більше, що український законодавець знаходиться в процесі законотворчого становлення незалежної, правової держави Україна і тому потреба вивчення даної проблеми очевидна.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження історії проблеми прав жінки та гарантій їх реалізації.
Для досягнення поставленої мети дослідження необхідне вирішення таких завдань:
– дослідити правове становище жінки із стародавнього до новітнього часу;
– проаналізувати поняття та види основних прав жінок;
– визначити принцип рівності прав жінок і чоловіків у міжнародному та національному праві;
– проаналізувати основні конституційні права жінок: фізичні та особистісні, політичні, соціально-економічні, культурні (гуманітарні);
– здійснити правовий аналіз судового захисту прав жінок – громадян України;
– дати оцінку звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
– обґрунтувати гарантії реалізації міжнародних стандартів прав жінок у національному праві України.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації жінками власних прав. Предметом дослідження є історико-правовий аналіз прав жінки та гарантій їх реалізації.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження обраний діалектичний метод наукового пізнання правових процесів та явищ, який дає змогу розглядати їх у розвитку, зв’язку між собою і суспільством, виявляти закономірності і тенденції розвитку правового становища жінки. Для досягнення мети і виконання завдань дослідження у роботі були використані спеціальні наукові методи системного, історичного, структурно-функціонального та порівняльно-правового аналізу. Історичний метод використовувався для розкриття генезису, правових відносин, які виникають у процесі становлення та розвитку прав жінки; системно-функціональний – для дослідження їхніх особливостей, структури і місця у предметі конституційного права. У роботі над проблемами, що увійшли до кола дослідження, широко застосовувався також метод порівняльно-правового аналізу прав жінок.
Огляд використаної джерельної бази. Для досягнення мети та виконання поставлених завдань було залучено значну джерельну базу.
Серед найважливіших міжнародних актів, які гарантують правове забезпечення соціально-економічних прав громадян, є Загальна Декларація прав людини. Прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю в резолюції 217 А (III) від 10 грудня 1948 року , Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 19 грудня 1996 р. та ін.
Основним внутрішньоправовим джерелом є Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Законодавство України базується на Конституції України.
Були використані чинні закони і кодекси України, що законодавчо закріплюють та регулюють права жінок – громадян України.
Крім того, була використана методична література, статті та підручники з конституційного права, матеріали судової практики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дипломна робота є комплексним дослідженням історико-теоретичних та практичних проблем реалізації жінками свої прав від стародавнього до новітнього часу. У ній детально досліджені історичні процеси розвитку складної системи зародження, становлення і розвитку правового статусу жінки, проаналізоване її правове становище жінки у дійсному, не спотвореному ідеологічним забарвленням, вигляді. З урахуванням нових підходів проведено юридичний аналіз прав жінки, розглянуто фактори, які вплинули на поліпшення її правового становища.
Практичне значення одержаних результатів дипломної роботи в тому, що її матеріали можуть бути використані у правотворчій діяльності у сфері конституційного та сімейного права України, при розробці курсів з історії держави і права, при підготовці спецкурсів, при написанні посібників і підручників, а також можуть служити поштовхом для молодих дослідників.
Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, які поділені на 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури.
У вступі вказана актуальність обраної теми, визначені об’єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження, зроблено огляд використаної джерельної бази, вказана структура роботи.
В першому розділі подана загальнотеоретична характеристика прав жінки та її місця у суспільстві. В другому розділі досліджуються основні конституційні права жінок. В третьому розділі проводиться аналіз гарантій реалізації конституційних прав жінок в Україні.
У висновку підбито підсумки виконаній роботі. В списку використаних джерел та літератури подано нормативні джерела і методична література, які використовувались в процесі роботи.