Пожежні формування і ЦО

ПЛАН

ВСТУП 3-8
1. Служби пожежної безпеки 9-10
2. Пожежні формування державної пожежної охорони 11-12
3. Пожежні формування відомчої пожежної охорони 13-14
4. Пожежні формування місцевої пожежної охорони 15-16
5. Добровільні пожежні формування (дружини, команди) 17-18
6. Пожежні формування пожежної охорони Збройних Сил України
19-21
7. Підпорядкування сил пожежної безпеки та їх функції 22-24
ВИСНОВОК 25-26
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА 27-29

ВСТУП

Пожежі – це неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в навколишньому середовищі і супроводжується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об’єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу. Вони поділяються на лісові, польові, торф’яні, техногенні пожежі.
Лісові пожежі виникають, головним чином, з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканічної діяльності). Вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому, виникає реальна загроза для населених пунктів, життя людей, домашніх тварин, матеріальних цінностей. Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря – 30-40%.
В осередках ґрунтових пожеж створюються завали із опалих дерев і ділянок згорілого торфу. Однак торф’яні пожежі можуть і не бути результатом лісових. Вони часто охоплюють величезні простори і дуже важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, утворюючи пусті місця у торфі, який уже згорів. У ці пустоти можуть провалюватися люди і техніка. Всі види цього лиха супроводжуються такими уражаючими факторами, як висока температура в зоні вогню, задимлення великих районів, що подразнююче діє на людей і значно ускладнює боротьбу з пожежею, обмеження видимості, негативний психологічний вплив на населення прилеглих поселень. Щорічно в суху, жарку погоду небезпека від лісових та торф’яних пожеж різко зростає. Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря – 30–40%.
У процесі виробництва при певних умовах стають небезпечними і легко займаються деревинний, вугільний, торф’яний, алюмінієвий, борошняний та зерновий пил, пил з бавовнику та льону. Особливо небезпечні нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, склади нафтопродуктів, цехи з виготовлення та транспортування вугільного пилу, дерев’яного борошна, цукрової пудри, лісопильні, деревообробні, столярні, модельні та інші виробництва. Техногенні пожежі, які виникають на об’єктах, призводять до виникнення таких факторів ураження, як вибухи, повітряна ударна хвиля, теплове випромінювання. Під час пожеж ці об’єкти зазнають значних збитків і гинуть люди.
У Преамбулі Закону України «Про Цивільну оборону України» від 3 лютого 1993 року вказано, що кожен має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків пожеж та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж .
Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України визначає Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 року (далі – Закон). Цей же Закон регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Згідно статті 2 Закону забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.
З метою захисту життя і здоров’я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об’єктах і в населених пунктах створюється пожежна охорона, яка відповідно до статті 15 Закону поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.
Основними завданнями пожежної охорони є:
1) здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог

2) запобігання пожежам і нещасним випадкам на них

3) гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Контроль за діяльністю відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони здійснюють міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади, керівники підприємств, установ та організацій, органи державної пожежної охорони, місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування (ст. 31 Закону).
З метою вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, об’єднання сил і засобів для ліквідації пожеж, аварій та катастроф Президент України Л.Кучма своїм указом «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій» від 27 січня 2003 року № 47/2003 відповідно до пунктів 15 і 17 частини першої статті 106 Конституції України постановив передати Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Державний департамент пожежної безпеки як урядовий орган державного управління, вивівши його зі складу Міністерства внутрішніх справ України, та підпорядковані Департаменту органи управління, заклади, установи і підрозділи згідно з переліком.
Це, зокрема:
 Державний департамент пожежної безпеки;
 Управління забезпечення діяльності Державного департаменту пожежної безпеки;
 Територіальні органи управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
 Підрозділи, підпорядковані територіальним органам управління: штаб пожежогасіння; навчальний центр (пункт), спортивний комплекс, спортивна команда; центр оперативного зв’язку та інформації; випробувальна пожежна лабораторія, полігон; центр протипожежної пропаганди; загони, частини, окремі пости, судна та катери державної (професіональної) пожежної охорони, служби державного пожежного нагляду; відділи, відділення на закритих об’єктах; обліково-розрахункова частина; підрозділи з охорони складів та обслуговування матеріальних засобів непорушного запасу;
 Спеціалізований загін (м. Київ);
 Державний центр сертифікації виробів протипожежного призначення (м. Київ);
 Пожежно-технічні навчальні заклади: Академія пожежної безпеки України (м. Харків), Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля, Львівський інститут пожежної безпеки, Вінницьке училище професійної підготовки працівників державної пожежної охорони;
 Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки (м. Київ) .
Актуальність даної теми обґрунтовується тим, що на Україні на даний час недостатній стан реалізації міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями вимог законодавства з питань пожежної безпеки.
Так, за останні п’ять років в Україні виникло понад 230,3 тис. пожеж, на яких загинуло 10804 особи, знищено 55964 будівлі та 6189 одиниць техніки. Пожежами завдано прямих збитків на загальну суму 238,3 млн. гривень. За останні 9 місяців 2003 року зареєстровано 28,9 тис. пожеж, у тому числі 582 пожежі на об’єктах з масовим перебуванням людей. Найбільша кількість таких пожеж сталася в Дніпропетровській, Донецькій, Львівській областях та в м. Києві. Пожежами знищено 4,1 тис. гектарів лісових насаджень.
Щодоби в державі виникає в середньому 144 пожежі, у вогні гине 6 та отримує травми 4 особи, знищується 31 будівля, 4 одиниці техніки. Підрозділи пожежної охорони виїжджають за сигналом тривоги в середньому 576 разів.
Недостатньо вирішуються питання протипожежного захисту об’єктів, що належать до сфери управління Міністерства освіти.
Міністерство агропромислового комплексу незадовільно організовує роботу щодо протипожежного захисту сільськогосподарських підприємств. На 7,2 тис. об’єктах експлуатується несправне електроустаткування, 15,8 тис. будівель не забезпечено достатньою кількістю засобів пожежогасіння.
Відсутній контроль за ввезенням в Україну пожежонебезпечних будівельних матеріалів, електронних і електротехнічних виробів та обладнання.
У підрозділах Державної пожежної охорони не вистачає 2,5 тис. одиниць пожежної техніки різного призначення. Повністю відсутні запасні частини, необхідні для ремонту пожежної техніки. Для першочергового забезпечення життєдіяльності пожежних підрозділів потрібно майже 4 тис. протигазів, понад 10 тис. касок, 25 тис. комплектів спеціального одягу, 1,7 тис. комплектів теплозахисного одягу, 1,7 млн. метрів пожежних рукавів, близько 1,5 тис. тонн піноутворювача та 200 тонн хімічного поглинача.
Значно ускладнює протипожежну роботу недостатнє фінансове та матеріально-технічне забезпечення органів державної пожежної охорони.
Отже, назріла необхідність реорганізації та вдосконалення законодавства про пожежні формування в Україні.