Особливості передачі національно-культурних реалій при перекладі

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ І ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕАЛІЇ ЯК НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОГО КОМПОНЕНТА ПРИ ПЕРЕКЛАДІ…………………………6
1.1 Проблема передачі національної своєрідності твору мовою
перекладу…………………………………………………………………………………………………6
1.2 Лексико-семантичні особливості мовних реалій………………………8
1.3 Структурно-конотативна реалія як перекладознавча категорія………………………………………………………………………………………………..15
РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ РЕАЛІЙ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ…………………………………………………………………………………………….20
2.1Застосування транскрипції та гіперонімічного перейменування при перекладі………………………………………………………………………….20
2.2 Використання методів міжмовної транспозиції на конотативному рівні, калькування, комбінованої реномінації та контекстуального тлумачення реалій при перекладі………………………………………………………………….26
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..33

ВСТУП

При перекладі з однієї мови на іншу перекладачі та мовці стикаються з реаліями – лексичними одиницями, що не мають еквівалентів за межами будь-якої мови. Саме тому на сучасному етапі розвитку перекладознавчої науки головною умовою адекватного перекладу з однієї мови на іншу дослідники називають досконале і глибоке знання національно маркованих найменувань. Як зазначає Виноградов В.С., „ людина, що перекладає з однієї мови на іншу , повинна завжди усвідомлювати розбіжності у культурному тлі, представленому цими мовами ” [7, 93].
Національно-культурний компонент у лексиці завжди виступає як стильотворчий засіб, що відбиває національні особливості описуваного народу, а національно маркована лексика історичного твору тим більше є стилістично забарвленою, бо історизми належать до експліцитно вираженої стилістичної категорії. У будь-якому випадку в мові перекладу національно-специфічні найменування набувають ще більшої експресивної ваги, посилюють стилістичний потенціал, ніж у мові оригіналу.
Актуальність теми дослідження. Під час інтерв’ю у редакції журналу „ Всесвіт ” видатний канадський перекладач Джон Вір якось зізнався: „ Радять мені продовжити перекладання „ Енеїди ”
І. Котляревського. Колись я зробив чималий шмат, а потім відклав, не змігши подолати такої перешкоди як реалії ” [9, 192]. Така проблематика, зокрема, актуальна і тепер, коли семасіологія звертає все більшу увагу на культурну зумовленість змістового плану мовних одиниць, а їхню історичну, соціальну, етнічну співвіднесеність з нормами певної національної культури.
Реалії не тільки надзвичайно складні для перекладу, для розуміння перекладної літератури. Принцип відтворення семантико-стилістичних функції реалій мови-джерела засобами цільової мови суттєві і в формуванні концепції художнього перекладу в історичному аспекті, бо від того, як поведеться перекладач з реаліями, чи не найбільшою мірою залежить, що вийде з-під його пера: переклад чи переспів, наслідування, травестія чи навіть пародія (наприклад, козак Еней у травестії І. Котляревського ). Саме тому, стосовно реалії, є певна різниця між перекладною літературою, від якої вимагається абсолютна вірність при передачі, і рідною на чужоземну тематику, де вимоги є меншими.
Актуальність проблеми зумовлює вибір теми дослідження: „Особливості передачі національно-культурних реалій при перекладі”.
Об’єктом дослідження є особливості передачі національно-культурних реалій при перекладі.
Предметом дослідження є мовні реалії української та англійської мов.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні поняття „ реалії” у сучасному перекладознавстві та визначення трансляційного перейменування реалій на прикладі української та англійської мов.
Мета дослідження передбачає розв’язання наступних завдань:
• дослідити значення реалій як національно-культурного компонента при перекладі;
• з’ясувати проблеми перекладу реалій;
• з’ясувати лексико-семантичні та структурно-конотативні особливості реалій;
• дослідити основні способи передачі реалій при перекладі на основі перекладознавчих праць;
Теоретична значущість дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані у майбутніх дослідженнях проблем передачі національно-культурного компонента при перекладі.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, актуальність, мета і завдання, об’єкт, предмет та теоретична значущість дослідження.
У першому розділі подаються основні характеристики мовних реалій як національно-культурного компонента при перекладі.
У другому розділі досліджуються основні способи трансляційної передачі реалій при перекладі української та англійської мов.
У висновках підсумовуються результати дослідження реалій як національно маркованої лексики.