Особливості формування та організації діяльності Верховної Ради

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Доктрина поділу влади, яка базується на принципі відносної автономності і необхідного паритету гілок влади, все ж виходить з певного пріоритету законодавчої гілки влади. Це обумовлюється тим, що виконавча і судова гілки влади хоча і мають свою сферу діяльності, але діють вони в межах та на виконання законів, прийнятих парламентом.
Парламент завжди був найважливішою формою представницького народовладдя. Його головне призначення – законодавче регулювання суспільних відносин, прийняття законів, які б виражали волю народу, представляли народ і втілювали його інтереси.
Парламенту приділяють значну увагу в характеристиці вищих органів державної влади. Адже його розглядають не лише як орган законодавчої влади, але і як орган, що виконує установчу функцію, тим самим забезпечуючи функціонування і саме існування інших вищих органів держави.
Підвищений інтерес до парламентів зумовлений і тим, що вони є представницькими органами. В основі формування і роботи парламентів лежать ідеї народного представництва. Представницька природа парламентів пов’язується насамперед з їх виборністю. Через те парламент звичайно називають своєрідним «дзеркалом» суспільства, який відображає суверенну волю народу.
Зважаючи на таку величезну роль парламенту в житті будь-якої держави і України, зокрема, який, з одного боку, є органом державної влади, а з іншого – органом загальнонаціонального представництва, з’ясування порядку формування та особливостей організації діяльності Верховної Ради України, а також специфіки взаємовідносин Верховної Ради України з іншими органами державної влади є надзвичайно актуальним на сьогоднішній день.
Метою написання наукової роботи є дослідження основ правового статусу Верховної Ради України, її місця та ролі серед інших органів державної влади, порядку формування та підстав припинення повноважень парламенту, особливостей діяльності органів та керівних посадових осіб Верховної Ради України. Особливу увагу буде приділено проблемним питанням, які безпосередньо мають відношення до діяльності українського парламенту, з наведенням альтернативних шляхів їх вирішення, пов’язаних з реформуванням Верховної Ради України.
Для досягнення мети поставлені наступні дослідницькі завдання:
• визначити основи правового статусу Верховної Ради України;
• з’ясувати роль та місце українського парламенту в системі інших органів державної влади;
• дослідити порядок формування Верховної Ради України, проблеми, які виникають в процесі формування парламенту, та запропонувати оптимальний спосіб щодо покращення існуючої ситуації;
• визначити склад та структуру парламенту, з’ясувати можливість та доцільність запровадження бікамералізму в Україні;
• проаналізувати підстави припинення повноважень Верховної Ради України. У випадку виявлення прогалин у законодавстві, що стосуються даного питання, запропонувати власний спосіб врегулювання;
• дослідити особливості діяльності парламенту, зокрема, його керівних посадових осіб, органів Верховної Ради України, народних депутатів України та депутатських фракцій у Верховній Раді України;
• проаналізувати взаємодію Верховної Ради України з іншими органами державної влади.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються в процесі функціонування інституту парламентаризму в цілому та діяльності законодавчого органу влади зокрема, а предметом – сам порядок формування та особливості організації діяльності Верховної Ради України, в тому числі і взаємодія з іншими гілками влади та Президентом України.
Джерельну базу дослідження складають Конституція України від 28 червня 1996 року, Регламент Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року, Закони України «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 року, «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року (з відповідними змінами та доповненнями), «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 року, інші закони, законопроекти про внесення змін до Конституції України та до Закону України «Про вибори народних депутатів України», Постанови Верховної Ради України та Рішення Конституційного Суду України. Також використовуються праці вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: Арановского К.В., Барабаша Ю.Г., Журавського В.С., Коваля К., Ковриженка Д.С., Кравченко В.В., Мартинюка Р.С., Медвідь А., Нудненко Л.А., Оніщука М., Чиркина В.Е., Шаповала В.М. та інших.
Методологічна основа дослідження.
Формально-догматичний метод проявляється у тому, що з його допомогою ми можемо дослідити дану тему, спираючись на норми Конституції України, законів України, Регламенту Верховної Ради України, інших нормативно-правових актів, в тому числі, на положення законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді України, та на норми конституційного законодавства зарубіжних держав.
За допомогою історичного методу ми можемо дослідити історію виникнення та становлення інституту парламентаризму, прослідкувати його еволюцію від часів Стародавнього світу до наших днів, а також його розвиток в сучасному світі, в тому числі і в Україні.
За допомогою структурно-функціонального методу ми розглядаємо основні складові організації парламенту та з’ясовуємо, якими повноваженнями (правами та обов’язками) наділені той чи інший орган Верховної Ради України, та чи інша посадова особа.
Порівняльний метод дозволяє порівняти особливості формування та організації діяльності законодавчого органу на основі аналізу законодавства України і законодавства зарубіжних держав, що дає нам змогу виділити спільні та відмінні риси.
Практична значимість результатів дослідження. З’ясування ролі парламенту в суспільстві, дослідження порядку формування та особливостей функціонування Верховної Ради України, форм взаємодії українського парламенту з іншими органами державної влади, виявлення найбільш болючих проблем, пов’язаних із цими питаннями, та подання власного бачення способів їх вирішення будуть корисні кожному. Від розуміння суті існуючих проблем залежить перш за все дієвість демократичних механізмів суспільного реагування на них та їх регулювання. Іншими словами: від того, наскільки українська нація зрозуміє роль парламенту в державі та особливості його діяльності, залежить, який шлях вона обере для побудови України як правової соціальної держави.
Структура наукової роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, які охоплюють вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел.
У першому розділі «Верховна Рада України в системі органів державної влади. Особливості формування та припинення повноважень парламенту» визначається місце та роль Верховної Ради України серед інших органів державної влади. Проаналізовано порядок формування та підстави припинення повноважень українського парламенту. Ставиться акцент на необхідності якнайшвидшої зміни виборчої системи, на доцільності запровадження в Україні двопалатної структури парламенту з метою більшої ефективності його роботи та на більш детальній регламентації в чинному законодавстві України часу припинення повноважень достроково розпущеного парламенту.
Другий розділ «Організація діяльності Верховної Ради України» розкриває особливості організації роботи Верховної Ради України, а саме: Голови Верховної Ради України, Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради, комітетів та тимчасових комісій Верховної Ради, Апарату Верховної Ради України, Рахункової палати та Уповноваженого Верховної Ради України (як органів, що діють при Верховній Раді України), народних депутатів України та депутатських фракцій; а також виявляє суттєві недоліки нині діючого законодавства і пропонує способи їх виправлення.