Консульські представництва як орган зовнішніх зносин

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ CТАНОВЛЕННЯ ДИПЛОМАТИЧНОГО ТА КОНСУЛЬСЬКОГО ПРАВА……………………………………………………..5
РОЗДІЛ 2. КОНСУЛЬСЬКІ ЗНОСИНИ: ПОНЯТТЯ ТА ОCОБЛИВОСТІ…..11
2.1 Порядок формування та функції консульських установ. …………………11
2.2 Консульські привілеї та імунітети………………………………………….19
РОЗДІЛ 3. КОНСУЛЬСЬКІ УСТАНОВИ УКРАЇНИ..………………………..26
3.1 Діяльність консульських установ України за кордоном………………….26
3.2 Порядок звернення громадян України до консульських установ України за кордоном по допомогу……………………………………………………….29
ВИСНОВОК……………………………………………………………………..32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..34

ВСТУП
Актуальність теми наукової роботи полягає в тому, що зовнішні зносини держави прямо пов’язані з правом на участь у міжнародному спілкуванні. В основі цього права лежить юридична можливість держав діяти самостійно на міжнародній арені, за допомогою реалізації їхньої міжнародної правосуб’єктності в галузі офіційних відносин з іншими державами й іншими суб’єктами міжнародного права. На сьогоднішній день Україну в якості суверенної держави визнали більше 150 держав.
У консульському статуті України зазначається, що «консульські установи України захищають за кордоном права та інтереси України, її юридичних осіб та громадян. Сприяють розвиткові дружніх відносинУкраїни з іншими державами, розширенню економічних, торгівельних, науково-технічних, гуманітарних, культурних, спортивниз зв’язків та туризму».
Мета дослідження полягає в тому, щоб дослідити діяльність консульств та їх працівників, а також значення даних установ у міжнародних відносинах.
Визначена мета дослідження досягається постановкою і розв’язанням таких завдань:
– дослідити історію встановлення сучасного консульського представництва;
– з’ясувати порядок формування консульських установ;
– визначити функції консульств та їх працівників;
– дослідити привілеї та імунітети консульських установ та консульських службовців;
– встановити участь України в зовнішніх зносинах через діяльність консульських представництв.
Об’єктом наукового дослідження є органи зовнішніх зносин держави.
Предмет наукового дослідження – діяльність консульських установ та їх працівників.

Методологічною основою наукової роботи є:
формально-логічний метод – при визначенні основних понять, юридичних конструкцій, правових засад діяльності консульських установ;
порівняльно-правовий метод – при дослідженні вітчизняного та зарубіжного досвіду регулювання діяльності консульських представництв;
системно-функціональний метод – як засіб з’ясування ролі та місця консульських установ у міжнародній системі і їх функціонального призначення;
структурно-функціональний метод – врегулювання діяльності консульських представників, як службових осіб консульства;
метод аналогії – при розробці питань щодо історичної еволюції консульського представництва.
Структура роботи визначається вступом, трьома розділами, висновками та списком використаних джерел.
Перший розділ «Історія становлення дипломатичного та консульського права». В ньому визначені основні етапи розвитку міжнародних відносин на основі дипломатичних та консульських представництв. Даний розділ складається з 6 сторінок.
Другий розділ «Консульські зносини: поняття та особливості». В розділі визначено порядок формування, функції консульських установ, а також консульські привілеї та імунітети. Даний розділ складається з двох підрозділів. Обсяг – 15 сторінок.
Третій розділ «Консульські установи України». В ньому зазначено про діяльність консульських установ України за кордоном та порядок звернення її громадян. Обсяг – 6 сторінок.
Джерелами курсової роботи є Віденська конвенція про консульські зносини; Закон України «Про дипломатичну службу»; Указ Президента України Про консульський статут України та інші.