Емоційно забарвлена лексика в поезії шістдесятників

План
ВСТУП
РОЗДІЛ І. Емоційно забарвлені слова у творчості поетів-шістдесятників:
1.1 Проблема визначення поняття………………………..…………..………8
1.2 Семантичне розмаїття емоційної лексики в поетичній творчості поетів-шістдесятників……………………………………………………………………13
РОЗДІЛ ІІ. Семантико-дериваційні засоби створення експресії у творах поетів-шістдесятників:
2.1. Слова із суфіксами суб’єктивної оцінки…………………………….38
2.2. Оказіональні неологізми………………………………………………52
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….56
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….59

Вступ
Основу лексичного складу мови становить загальновживана лексика, що вживається в різних жанрах усіх стилів і є стилістичним тлом для інших шарів лексики, яким притаманне певне стилістичне забарвлення. Для загальновживаної лексики не властиве оцінне чи емоційно-експресивне значення, але частина загальновживаних слів, набуваючи емоційно-експресивних суфіксів, може переходити в розряд емоційно-експресивної лексики.
Емоційно забарвлені слова як засіб вираження почуттєвих інтенцій мовця, пов’язаних із суб’єктивним баченням і оцінюванням фрагментів картини світу, мають велике значення як для комунікації, так і для мовної системи сучасної української літературної мови. Значущість експресивної лексики у мовній системі слід визначати у зв’язку з орієнтацією на конкретну функціонально-стильову підсистему. У цьому аспекті особливу вагу, важливість та функціональну доцільність емоційно забарвлена лексика набуває для розмовного, а також для публіцистичного та художнього жанру, адже забезпечує створення образних та емоційно виразних текстів. Такий підхід виявляє небажаність її в науковому та офіційно-діловому стилі, хоча інколи може використовуватись з метою пожвавлення академічного «сухого» викладу та привернення уваги аудиторії.
Емоційно забарвлена лексика вивчалася з погляду її складу та структури, джерел формування, особливостей функціонування, проте порівняно із нейтральною лексикою, лінгвістичний її опис є ще неповним. Комплексного дослідження потребує, зокрема, семантика українського експресивного слова, тобто ономасіологічний та семасіологічний аспекти, вивчення яких передбачає з’ясування комплексу взаємопов’язаних семантичних проблем. Також малодослідженою у мовознавстві залишається проблема мовної норми та експресії. У сучасній українській мові особливою колоритністю відзначаються ті експресивні явища, які виникають на ґрунті її словотвірних норм. Із цих явищ найпильнішої уваги заслуговують оказіональні слова.
Основу наукового вивчення емоційно забарвленої лексики склали дослідження таких відомих мовознавців: І. К. Білодіда, В. М. Русанівського, А. К. Мойсієнко та інших. Досить плідно цей шар лексики досліджувався у зв’язку з комплексним вивченням експресивних засобів української мови. Прикладом є праці В. А. Чабаненка, у яких основи мовної експресії проаналізовано на базі зібраного величезного фактичного матеріалу і які є надійним підґрунтям для спеціального аналізу проблем лексичної експресивності. Емоційно забарвлена лексика досліджувалася також із стилістичного (В. А. Чабаненко, Л. О. Пустовіт, Л. О. Ставицька, В. С. Ільїн, В. П. Ковальов, В. С. Калачник), національно-культурного (С. Я. Єрмоленко, В. І. Кононенко, А. К. Мойсієнко та інші), соціолінгвістичного (О. Г. Тодор, В. М. Русанівський, В. А. Чабаненко), лексикологічного (М. А. Жовтобрюх, Л. П. Жаркова, Г. М. Сагач, О. О. Тараненко) поглядів. Крім того, сучасні періодичні видання, зокрема «Культура слова», містять багато цікавих і ґрунтовних висновків щодо емоційно забарвлених слів, аналіз яких здійснюється в основному із стилістичного погляду.
Актуальність роботи полягає в тому, що аналіз емоційно забарвленої лексики, яка поєднує у собі як аспекти номінації так і оцінки, дає змогу виявити емоційний стан суб’єкта мовлення, який закладено у експресивному потенціалі лексеми. Тому цей шар лексики є багатим джерелом пізнання світобачення та світосприйняття автора, засобом виявлення ставлення мовця до сфери всього того, що доступне для пізнання й відображення людською свідомістю. Це можуть бути особи, предмети, якості, дії, стани, процеси тощо, оскільки, говорячи про будь-що, людина мимохіть говорить і про себе. Крім того, вивчення засобів творення експресії емоційно забарвленої лексики, у тому числі і індивідуально-авторських неологізмів, виявляє загальні напрями та закономірності розвитку художнього словотвору, поглиблює відомості про словниковий склад української мови.
Обрана тема актуальна і з огляду на об’єкт дослідження, оскільки емоційно забарвлена лексика у творчості поетів-шістдесятників є недослідженою у сучасному мовознавстві. Творчість вищезгаданих поетів активно вивчалася багатьма літературознавцями і лише частково мовознавцями, тому дослідження семантичного багатства та розмаїття слів з емоційним значенням видається на сьогодні особливо перспективним.
Предметом нашого аналізу є засоби створення експресії у поетичній творчості.
Об’єкт дослідження – емоційно забарвлена лексика у творах поетів-шістдесятників.
Мета роботи – проаналізувати емоційно забарвлені слова із суфіксами суб’єктивної оцінки та дослідити семантичну різноманітність емоційної лексики. Це дає можливість всебічно і глибоко усвідомити, наскільки емоційно забарвлена лексика дала змогу авторам виразити ідею поетичного твору.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
 з’ясувати, якими словотворчими засобами утворена емоційна лексика;
 схарактеризувати семантичні та граматичні особливості творення емоційно наснажених оказіональних неологізмів, визначити продуктивні словотвірні моделі;
 виділити основні семантичні групи емоційної лексики та проаналізувати їх;
 описати стилістичні можливості слів із суб’єктивними суфіксами оцінки;
 розглянути синонімічні ряди емоційно забарвленої лексики.
Методи дослідження. Мета роботи та завдання визначили основний метод дослідження – описовий, що охоплює лінгвістичні спостереження, порівняння й узагальнення. Розкриття значення експресивного слова здійснювалося за допомогою використання синонімів. У роботі також використано зіставний метод.
У досліджені семантики емоційно забарвленого слова застосовувались два основних підходи – ономасіологічний та семасіологічний. Перший спрямований на розгляд експресивності з боку референта, визначення різних способів мовного відображення певного поняття. У другому аспекті лексичної семантики вивчалась експресивність з огляду семантичних особливостей емоційно забарвлених найменувань, реалізації експресивного значення, його функціональних можливостей.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в роботі узагальнено спостереження над емоційно забарвленою лексикою, виділено її основні семантичні групи, окреслено основні засоби творення емоційного значення у слові, з’ясовано умови переходу емоційно забарвлених одиниць з однієї групи лексики в іншу. Це сприятиме подальшому розробленню актуальних питань теорії емоційної лексики, її взаємодії із нейтральною. Системний аналіз емоційно забарвленої лексики може бути використаний для дослідження інших суміжних із нею шарів лексики.
Дослідження має також практичне значення, оскільки одержані висновки та узагальнення можуть бути використані в навчальному процесі – у викладанні курсу сучасної української літературної мови, різних спецкурсів для студентів філологічного профілю.
Апробація роботи. Основні положення роботи зачитувались на звітній конференції професорсько-викладацького складу кафедри української філології Національного університету «Острозька академія».
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що в роботі з’ясовано вплив мовного та позамовного середовища на процес функціонування та розвитку емоційної лексики, виділено основні способи творення лексики з емоційним значенням, узагальнено спостереження, що відображають вживання авторами певних семантичних груп емоційної лексики на означення різних психічних процесів та явищ.
Наукова новизна роботи. Пропоноване дослідження є першим цілісним аналізом емоційно забарвленої лексики у творчості поетів-шістдесятників. Використання ономасіологічного та семасіологічного підходів дозволило по-новому висвітлити проблему творення експресії у поетичному мовленні.
Емоційність може досягатися різнорівневими засобами, їх градаційними можливостями (якісними та кількісними). Виявлено, що експресивність лексеми залежить від умов її функціонування, емоційне значення деякої групи лексем може реалізуватись лише у зв’язку із контекстом.
На основі польового принципу опису систему емоційної лексики можна розглядати як польову структуру, що включає центр та периферію.
Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів та списку використаної літератури.