ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІЙН 8
1.1. Поняття про комунікаційні технології 8
1.2. Інформаційна війна: визначення та складові 25
1.3. Вплив інформаційних війн на розвиток сучасних міжнародних відносин 36
Висновки до розділу 1 44
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНА ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА МІЖ РФ ТА УКРАЇНОЮ 45
2.1. Технології ведення інформаційних війн в історії РФ та України 45
2.2. Засоби масової інформації як інструмент в інформаційно-психологічній війні між РФ та Україною 54
2.3. Методи протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері в Україні 59
2.4. Міністерство Інформації України як захист в інформацій війні 65
Висновки до розділу 2 74
ВИСНОВКИ 75
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 78
ВСТУП
Інформаційна війна – словосполучення, про яке українці навіть вживали в повсякденній мові до початку 2014 року. Це було якимось далеким, поза реальним поняттям, що не стосувалося нації в цілому та кожного громадянина окремо. Проте після початку та успішного завершення Революції Гідності в 2014 році практично кожен мешканець України був втягнутий в інформаційну війну в ролі жертви, и лише одиниці, більш освічені люди, змогли спочатку протистояти, а потім і навчити захищатися інформаційно інших.
Так, після анексії Криму Російською Федерацією більшість жителів материкової частини України, переважно центральної та західної, були готові захищати кордони держави зі зброєю в руках. І справді, саме величезний патріотизм, добровольчі батальйони та волонтери стримали воєнні події на Донбасі від розповсюдження далі. Мільйони людей здавали гроші, предмети побуту, одяг та їжу. Держава ввела так-званий «військовий податок». Все це результат активної інформаційно-патріотичної кампанії як волонтерів на місцях, так і держави в загальному. Все ніби-то працювало на майбутню незалежність України та захист її унітарності.
Актуальність дослідження. Вже восени 2014 року люди почали змінювати свою думку. Пасивність влади в багатьох важливих моментах, фактична відсутність реформ і змін, розширення військових дій на сході в той час, як війну можна було завершити задовго до осені, призводить до того, що люди почали дивитися іншими очима на владу. Інформація з екранів телевізорів, як провладних каналів, так і опозиційних, постійна дезінформація та перекручування фактів з боку країни-агресора, кампанії залякування та розхитування ситуації всередині України стали причиною ухиляння від мобілізації, збільшення кількості закликів боротися з владою, появи думки та обґрунтування необхідності третього «Майдану» [79], тощо. В соціальних мережах сотні тисяч «диванних» експертів наводили думки, факти та аргументи «за» і «проти» тих чи інших дій на місцях. І все це в той час, як на Донбасі, попри другі «Мінські домовленості» вже від 11-12 лютого 2015, тривали активні бойові дії.
Як бачимо, на початку 2014 року було створено певну інформаційну завісу з боку владу, яка мала на меті заспокоїти народ України щодо неможливості повномасштабної війни та про майбутні тотальні реформи. Ця завіса зникла сама собою з розвитком подій і з пасивністю керівництва держави, що межує зі злочинною пасивністю, в макро- та мікро економічних напрямках.
З іншого боку, маємо суттєву позитивну тенденцію в тому, що українці почали сприймати інформацію з мас медіа через певну призму власних переконань та рівня свого інтелекту. Наприклад, інформація «Першого каналу» РФ про «розіп’ятого хлопчика» сприймалася з гумором, аніж з жахом. Успіхом інформаційного захисту можна вважати той факт, що 22 грудня 2014 року «Перший канал» зізнався, що «розіп’ятий хлопчик» був фейком [72].
Також маємо початок формування справжньої інформаційної оборони, солдатами якої стали прості журналісти й громадські активісти, не без суттєвої участі простих користувачів соціальних мереж. Саме вони з весни 2014 роки досить швидко і обґрунтовано спростовували дезінформацію з російських ЗМІ. На законодавчому рівні інформаційна безпека втілилася в створення в Україні Міністерства інформації. Проте в той же час, в суспільстві почали ширитися думки, що це Міністерство працюватиме над «прикриттям» недоліків роботи чинної влади та закриттям небажаних засобів інформації. Своєрідний наступ на свободу слова, хоча з іншого боку в країні триває неоголошена війна…
Отже, як бачимо, дослідження теми інформаційної війни є надзвичайно актуальним, бо люди доведені до такого стану, що не знають, кому вірити і де правда.
Мета дослідження полягає в характеристиці поняття інформаційної війни як складової сучасних комунікаційних технологій, що використовує сучасні засоби масової інформації. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати поняття про комунікаційні технології;
2. Узагальнити інформацію про вплив інформаційних війн на розвиток сучасних міжнародних відносин;
3. Описати технології ведення інформаційних війн в історії РФ та України;
4. Визначити засоби масової інформації в інформаційно-психологічній війні між РФ та Україною 2014-2015;
5. Проаналізувати Методи протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері в Україні.
Об’єктом дослідження є інформаційні та психологічні технології та операції, які використовуються задля проведення вдалої зовнішньої політики та утвердження своїх позицій у світовому просторі або утвердження все існуючого впливу на інші країни.
Предметом дослідження є інформаційна війна Російської Федерації та України в 2014-2015 роках на основі аналізу повідомлень засобів масової інформації.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Діалектичний метод використовувався з метою пояснення виникнення та розвитку певних поглядів і теорій.
3. Логіко-семантичний метод сприяв визначенню понять за допомогою аналізу їх ознак, відношень між мовними висловами та дійсністю, саме цей метод допоміг визначенню понятійного апарату, що застосовується у дослідженні.
4. Порівняльний метод був використаний з метою порівняння поглядів різних науковців на поняття, що аналізуються в дослідженні.
5. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних повідомлень засобів масової інформації.
6. Метод лексико-семантичного аналізу для аналізу друкованих видань та наведення прикладів в роботі.
7. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
8. Графічний: для побудови рисунків в роботі.
Наукова новизна дослідження випливає з актуальності теми та подій, що відбуваються в Україні. Ніколи раніше не були розглянуті особливості інформаційного захисту чи протидії інформаційній війні в нашій державі, адже таких викликів перед науковцями не стояли. Сьогодні, коли кожен громадянин являється жертвою інформаційної війни, своє завдання ми вбачаємо в подачі теоретичного підґрунтя для захисту.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про поняття інформаційної війни як складової сучасних комунікаційних технологій, що використовує сучасні засоби масової інформації на прикладі війни між РФ та Україною 2014-2015. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, який нараховує 84 пункти.
У вступі дається визначення теми, розкриваються актуальність, об’єкт, ставляться мета та завдання роботи.
У першому розділі розглядаються теоретичні основи дослідження інформаційних війн.
У другому розділі аналізується сучасна інформаційна війна між РФ та Україною.
У висновках підводиться підсумок проведеного дослідження.
У списку використаної літератури подаються джерела, на основі яких було здійснене дослідження.
