Характеристика права власності держави

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика права власності держави..7
1.1.Поняття права власності держави………………………………7
1.2.Правове регулювання права власності держави……………..12
РОЗДІЛ 2. Суб’єкти і об’єкти права власності держави…………18
РОЗДІЛ 3. Набуття, здійснення та припинення права власності держави…………………………………………………………………24
3.1. Набуття права власності держави…………………………….24
3.2. Здійснення права власності держави………………………….29
3.3. Припинення права власності держави………………………..33
ВИСНОВКИ……………………………………………………………36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…..39

ВСТУП

Актуальність теми. Право власності являє собою фундамент, на якому будується правова система будь – якої країни світу. Звідси цілком зрозуміла важливість теоретичного і практичного вирішення проблеми становлення права власності в Україні. Його основні положення зумовлюють зміст всіх інших розділів цивілістики.
Римські юристи, як зазначав К. Маркс перші розробили право приватної власності, абстрактне право, яке спочатку знало державну та общинну власність на землю, а також приватну власність на інше майно.
Державна власність – є основою економіки України. Держава як суверен є власником майна, до того ж такого, яке не може знаходитися на праві власності інших суб’єктів. У держави знаходиться вагома частка майна. Навіть після проведення приватизації її питома вага є досить значною. Держава, здійснюючи належні їй повноваження власника, використовує при цьому особливий правовий інститут – управління. Останній не є єдиною формою реалізації здійснення державою правомочностей власника. Для здійснення виробничо – комерційної, соціально – культурної діяльності уповноважені органи виконавчої влади утворюють державні підприємства та установи, за якими майно закріплюється на праві повного господарського відання та оперативного управління. Таким чином, держава, будучи суб’єктом права власності, на відміну від приватного власника виступає не як окремий індивідуум, а особливий управлінський апарат, що розпоряджається належним їй майном.
Згідно із ст. 326 п.2 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. З цього випливає, що відповідно права власника від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які виступають суб’єктами здійснення права власності. Оскільки Український народ складають громадяни держави Україна.
Аналізуючи наведене вище, можна зробити висновок, що положення права власності держави потребують узагальнення. Вагомою проблемою залишається те, що наявна велика кількість підзаконних нормативно – правових актів, однак відсутні окремі Закони України, які б безпосередньо були б підґрунтям інституту права власності.
З огляду на викладене можна сказати, що тема курсової роботи «Характеристика права власності держави» є актуальною на сьогодні і потребує дослідження.
Джерела дослідження. Перед юридичною наукою постала проблема обгрунтувати правову належність майна державним юридичним особам, що виявилося досить складною справою. Лише в 40- х рр. наукові пошуки завершилися результативно. Це вдалося зробити відомому науковцю, академіку А. В. Венедиктову, який у 1948 р. сформулював теорію оперативного управління, що дістала підтримку не тільки наукової громадськості, а й законодавче оформлення. Зміст якої полягає в тому, що майно, закріплене за державними організаціями, перебуває в оперативному (поточному) управлінні, що його здійснюють у межах, усталених законом. Таку позицію А.В. Венедиктова підтримали багато відомих цивілістів (С.М. Братусь, М.М. Агарков, О.С. Йоффе, Ю.К. Толстой, С.М. Корнєєв та інші). Проте, Я.Ф. Миколенко висловив думку про можливість визнання права власності на державне майно як за державою, так і за державним органом, за яким воно закріплено. Дослідженням та аналізом права державної власності займався А.Г. Биков: звернув увагу на можливі моделі реалізації відносин державної власності через речово – правову (за якого держава здійснює господарювання і повноваження власника через підприємства, що володіють правом оперативного управління) і зобов’язально – правову (за якою майно для господарювання повністю передається підприємству державою). Варто зазначити, що автор схилявся більш до другої моделі і запропонував впровадження її шляхом укладення договору. Однак дана думка зазнає критики, тому що «вищестоящий орган господарського керівництва» завжди прагнув зберегти адміністративний контроль за державним підприємством.
Об’єктом дослідження є система відносин права власності держави в її статистичному і динамічному стані.
Предметом дослідження є характетистика права власності держави.
Мета курсової роботи – дослідити основні аспекти, особливості та закономірності права власності держави.
Виходячи з актуальності теми, предмета і мети дослідження можна визначити наступне коло завдань роботи:
– розглянути загальну характеристику права власності держави;
– з’ясувати поняття права власності держави;
– дослідити правове регулювання права власності держави;
– визначити суб’єкти та об’єкти права власності держави;
– розглянути набуття права власності держави;
– розглянути здійснення права власності держави;
– розглянути припинення права власності держави.
Теоретичною основою дослідження є праці відомих вітчизняних і зарубіжних юристів, економістів, соціологів, які досліджували ті чи інші аспекти зазначеної теми.
Дослідженням права власності займалися А.В. Венедиктов, Е.А. Суханов, В.М. Селіванов, С.Н. Братусь, а також О.В. Дзера, Є.О. Харитонов.
Вивченню проблеми державної власності присвячені роботи також таких українських вчених як А.Гальчинський, В.Геєць, А.Гриценко, В.Загорський, І.Лазня, В.Логвиненко, І.Лукінов, С.Мочерний, Ю.Пахомов Ю, А.Покритан, В.Рибалкін, В.Черняк, А.Чухно та ін.
При дослідженні теми використовувались загальнонаукові методи порівняльного аналізу, єдності історичного і логічного, аналізу і синтезу, узагальнення, що знаходять широке застосування у сучасній науці.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, п’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел і літератури.