Поняття необхідної оборони

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ………………………….6
1.1. Ознаки необхідної оборони………………………………………………8
1.2. Історичний розвиток права на необхідну оборону………………….12
РОЗДІЛ 2. РОЗМЕЖУВАННЯ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ ТА ІНШІ ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ………13
2.1. Необхідна оборона, крайня необхідність, затримання нападника, уявна оборона…………………………………………………………………..15
2.2. Інші обставини, що виключають злочинність діяння……………….18
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ НА ПРАКТИЦІ…………………………………………………..20
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Право на захист є суб’єктивним правом громадян, які самостійно вирішують питання: здійснити його чи утриматися від оборонних дій.
Необхідна оборона – важливий і діючий засіб у боротьбі зі злочинністю. Його використання може бути найбільш успішним лише тоді, коли кожна людина буде розуміти, що являє собою право на необхідну оборону. Закріплене в законі право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань дає можливість громадянам активно брати участь у боротьбі зі злочинними елементами, злісними порушниками суспільного порядку.
Актуальність. Актуальність даної теми курсової роботи обумовлена насамперед найважливішими функціями необхідної оборони в умовах становлення в Україні громадянського суспільства і правової демократичної держави. Дана проблема досліджувалась у правовій науці достатньо глибинно у 1950 – 1970 рр. Це праці таких кримінологів як Якубович М.Й., Баулін Ю.В., Тишкевич І.С. та інші.
З прийняттям Кримінального кодексу 5 квітня 2001 року законодавець вмістив цілу низку норм, які виключають злочинність діяння і виділивши їх в окремий розділ, вказав тим самим на їх виключність і важливість для кримінального права. За деяких обставин діяння за своїми зовнішніми рисами, особливо за заподіяною шкодою, схожі на злочин, насправді не є суспільно небезпечними і протиправними. Такі діяння, за наявності обставин, передбачених законом, не є злочином, а особа, яка їх вчинила, не підлягає кримінальній відповідальності.
Вивчення та аналіз даної теми необхідні не лише для того, щоб правильно застосовувати законодавство на практиці, але перш за все для того, щоб правомірно діяти, якщо виникне небезпечна ситуація.
Позиція, яка існувала раніше, полягала в тому, що захист від суспільно небезпечних посягань був завданням лише правоохоронних органів, не виправдала себе. В країні зросла кількість злочинів, злочинність вийшла з-під контролю правоохоронних органів, були майже відсутні гарантії безпеки громадян. Тому законодавець наділив звичайних громадян правами на боротьбу зі злочинністю, надавши гарантії щодо їх використання. Однією з таких гарантій є право громадян на необхідну оборону.
В цілому ж діяння, передбачені розділом «Обставини, що виключають злочинність діяння» близько межують із злочинами, що часто призводить до неправильної кваліфікації, і як наслідок – до неправомірного засудження особи, яка таке діяння вчинила. Тому важливим є вивчення всіх закономірностей і особливостей норм, передбачених цим розділом і виявлення їх характерних ознак. Особливої актуальності ця проблема набуває щодо необхідної оборони – обставини, яка вже тривалий час відома кримінальному законодавству, та, мабуть, найпоширеніша на практиці.
Проблема даної теми є актуально як для громадян, так і осіб, що працюють у сфері права. Тому її дослідження необхідно продовжувати.
Предметом є явище необхідної оборони.
Об’єктом є система правових норм, що надають особі право на захист своїх законних інтересів за допомогою застосування необхідної оборони.
Мета. Розглянути аналіз інститут необхідної оборони з ціллю визначення його недоліків у чинній редакції закону та висунути пропозиції щодо його вдосконалення.
Дослідницькі завдання.
1. Визначити поняття необхідної оборони.
2. Визначити ознаки необхідної оборони.
3. Дослідити історичний розвиток інституту необхідної оборони.
4. Розмежувати інститут необхідної оборони від інших обставин, що виключають злочинність діяння.
5. Вказати на проблеми застосування норм необхідної оборони на практиці.

Методи.
Метод системного аналізу. Охоплення і дослідження певної сфери у всіх її аспектах. Тому основоположним принципом дослідження є необхідність розмежування частини і цілого. Щоб співвіднести частину із цілим, необхідно розглядати певні частини в рамках цілого. Розглядаємо необхідну оборону в рамках обставин, що виключають злочинність діяння.
Історичний метод. Допомагає врахувати історичний розвиток держави, народу, нації; встановити вплив історичних подій на розвиток права, правових інститутів. Досліджуємо зародження та розвиток необхідної оборони.
Дослідження базується на загально наукових методах, таких як синтез, аналіз, індукція, що передбачає прямування від одиничного до цілого, та дедукція як метод визначення одиничного через ціле.
Застосовується також метод аналогії, завдяки якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими. Інститут необхідної оборони є подібний з іншими обставинами, що виключають злочинність діяння – насамперед із крайньою необхідністю, уявною обороною.
Формально-юридичний, який дає змогу класифікувати, систематизувати державно-правові явища, зробити аналіз та розкриття юридичних понять, норм права.
Робота структурована відповідно до поставлених мети та завдань і складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел.
Перший розділ має назву: «Поняття необхідної оборони», що висвітлює ознаки та історичний розвиток необхідної оборони. Другий розділ: «Розмежування необхідної оборони та інших обставин, що виключають злочинність діяння». Третій розділ, що ставить більш практичні проблеми дослідження має назву: «Проблеми застосування необхідної оборони на практиці».