Цивільно-правова характеристика заміни сторони в зобовязанні

Зміст
Вступ 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАТУСУ СТОРІН У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 6
1.1 Сторони в цивільному процесі 6
1.2 Права та обов’язки сторін у цивільному процесу 8
1.3 Поняття принципу процесуального рівноправ’я сторін 12
РОЗДІЛ 2 ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ВІДНОСИНИ СТОРІН 16
2.1 Заміна кредитора і боржника в зобов’язанні 16
2.2 Неналежна сторона у справі та її заміна 19
Висновки 21
Список використаних джерел та літератури 23
Додатки 25

Вступ

Сучасний політичний та соціально-економічний розвиток України визначається удосконаленням законодавства, яким закріплено правове становище громадян, організацій і їх об’єднань та встановлюються гарантії реалізації і захисту їх прав і свобод, визначених конституцією й іншими законами України. Конституційні норми в яких вони закріплені, виступають основою для деталізації в галузевому законодавстві регулювання всіх аспектів їх дій і для визначення юридичних гарантій їх реалізації, і для встановлення процесуального порядку (процесуальних норм) захисту суб’єктивних майнових і особистих немайнових (цивільних) прав, охоронюваних законом інтересів і свобод, у тому числі також засобами цивільного процесуального права.
Захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражним або третейським судом, тощо. Суди розглядають справи зі спорів, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних та інших правовідносин, якщо однією з сторін у спорі є громадянин (ст. 24 ЦПК).
Цивільно-процесуальне право – це сукупність і система правових норм, предметом регулювання яких є суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах. Такі відносини визначають процесуальний порядок провадження в цивільних справах, встановлений Цивільно-процесуальним кодексом України та іншими законами України. Цей порядок складається з провадження по розгляду і вирішенню справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин, і справ окремого провадження, тобто з провадження в цивільній справі.
Процесуальний порядок провадження в цивільних справах як предмет цивільного права визначається: системою процесуальних дій які виконуються судом, органом судового виконання, учасниками процесу; змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою цивільних процесуальних дій; системою процесуальних прав і обов’язків суб’єктів правовідносин, які визначають зміст цивільних процесуальних дій; гарантіями реалізації цивільно-процесуальних прав і обов’язків.
Сукупність цивільно-процесуальних прав і обов’язків та процесуальних дій по їх реалізації становить зміст процесуальної діяльності суб’єктів цивільно-процесуальних правовідносин: судів – по розгляду і вирішенню цивільних справ по перевірці законності та обґрунтованості поставленого у справі рішення; органу судового виконання – по примусовій реалізації судового рішення; осіб які беруть участь у справі, – по захисту суб’єктивних майнових та особистих немайнових прав, державних і громадських інтересів; інших учасників цивільного процесу – по сприянню судові, органу судового виконання і особам, які беруть участь у справі, в здійсненні покладених на них процесуальних функцій.
У цьому контексті набуває актуальності проблема правового становища сторін в цивільному. Особливе значення мають питання визначення поняття сторін в цивільному процесі та особливості їх заміни в зобов’язанні.
Проблему цивільно-правової характеристики заміни сторони в зобов’язанні досліджували такі вчені, як Бірюков І.А., Ромовська З. В., Харитонов Є.О., Саниахметова Н.А., Яворицький Д. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є цивільно-правовий статус сторін зобов’язання.
Предметом дослідження є цивільно-правові особливості заміни сторони в зобов’язанні.
Мета дослідження полягає в цивільно-правовій характеристиці заміни сторони в зобов’язанні. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати теоретико-методологічні особливості дослідження статусу сторін у цивільному процесі;
2. Визначити права та обов’язки сторін у цивільному процесу;
3. Проаналізувати поняття принципу процесуального рівноправ’я сторін;
4. Дати характеристику заміні кредитора і боржника в зобов’язанні;
5. Коротко охарактеризувати неналежну сторону у справі;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
3. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
4. Метод ретроспективного аналізу: для порівняння нормативно-правових актів у різні роки.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.