Вплив національних меншин на політичну ситуацію в україні

Зміст
Вступ …………………………………………………………………….. 3

Розділ І
Теоретичні підходи до визначення поняття національних меншин
та корінних народів ………………………………………………………………………….10

Розділ ІІ
Правова база захисту прав національних меншин в Україні ……..…….. 17

Розділ ІІІ
Організації національних меншин в українській політиці ……………………..28

Висновки …………………………………………………………….……….36

Список використаних джерел та літератури ………………………………40

Вступ

Розпад Радянського Союзу та Югославії, нові зміни на карті світу наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття знову звертають дослідників на тему місця і ролі сепаратизму, екстремізму та націоналізму. Недарма ХХ століття ще називають століттям націоналізму. Вагому роль в сучасних політичних процесах відіграють національні меншини. Вони є субєктами політики і можуть мати вирішальне значення для розвитку України.
Для України, як і для будь-якої держави, питання національних меншин є постійно актуальним і потребує ретельного вивчення та аналізу. Утворення України як самостійної держави поставило на порядок денний як теоретичне, так і практичне завдання – вироблення власної концепції національної політики (або ж етнополітики). Особливістю ситуації була необхідність одночасного пошуку оптимальних шляхів розвитку титульної нації та національних меншин, адже в УРСР, що була складовою Радянського Союзу, українці не були реально титульною нацією. Це виявлялось, зокрема, в мовній політиці, в системі управління, освіти, коли українська мова цілеспрямовано була витіснена російською. Така політика поширювалась і на рідні мови національних груп, що проживали на території УРСР, представники яких все більше втрачали національну ідентифікацію, поповнювали своєрідну групу “радянських людей”.
Для реалізації своєї політики радянський режим вдавався до масових депортацій. Їх, зокрема, зазнали такі національні групи, що традиційно проживали в Україні як кримські татари, поляки, німці тощо. Уже в перші роки української незалежності розпочались рееміграційні процеси – фактичне повернення депортованих з України народів. Водночас відбувається активна міграція з України представників як титульної нації, так і інших етнічних груп. Внаслідок цього внутрішня етнічно-групова структура суттєво змінилася і продовжує змінюватися.
Актуальність теми полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку спостерігається зростання ролі національних меншин як важливого політичного фактора внутрідержавних процесів. Підтвердженням цього є створення в Україні політичних партій окремими національними меншинами (росіянами, угорцями, кримськими татарами) та їх участь у виборах як суб’єктів виборчого процесу. Не варто забувати і про бажання окремих держав використати етнополітичну ситуацію в Україні на свою користь – через політизацію національних меншин в Україні.
Національні меншини впливають і на зовнішньополітичну діяльність України, зокрема, залишаючись об’єктом посиленої уваги урядів і політичних сил, які аналізують і відстоюють позицію своїх співвітчизників за кордоном. В свою чергу, зовнішньополітичні структури, зокрема, політика окремих держав і політичних лідерів, з якою ідентифікується та чи інша національна меншина, суттєво впливають на діяльність національних меншин. Проблему національних меншин окремі держави використовують у зовнішній політиці. Росія, наприклад, активно спекулює на становищі російської меншини в країнах – колишніх республіках СРСР.
Етнічне відродження, що настало після розпаду СРСР й активні інтеграційні процеси на території Європи сприяють зростанню ролі національних меншин. У межах Європейського Союзу інтеграційні процеcи зумовили розвиток регіоналізації, що сприяло зростанню вимог етнічних спільнот щодо захисту своїх прав. Входження України у світове співтовариство неможливе без вирішення етнополітичних питань відповідно до стандартів демократичної держави.
Попри актуальність теми, питання участі національних меншин у політичному житті в Україні залишається маловивченим. Більшість дослідників вдаються до аналізу національних меншин переважно з історичних і культурологічних аспектів, а питанню суспільно-політичної діяльності національних меншин приділяють мало уваги.
Проблема національних меншин пов’язана з демографічними, соціальними, культурними, особистісними чинниками, що можуть мати непередбачені наслідки в політиці. Ці та низка інших факторів зумовлюють теоретичну і політико-практичну актуальність нашого дослідження. Зокрема, робота спрямована на вивчення ролі та місця національних меншин у розвитку сучасної української держави, аналіз форм їх участі у політичному процесі, вивчення політичного взаємовпливу національних меншин, країн проживання та етнічної батьківщини.
Мета роботи полягає у всебічному та комплексному дослідженні сучасного стану національних меншин України як потенційного суб’єкта політики та їх участі у політичному житті держави на сучасному етапі, визначення основних передумов політичної діяльності національних меншин і факторів, які впливають на цей процес.
Завдання дослідження:
• визначити роль і місце національних меншин у розвитку сучасної української держави;
• проаналізувати форми та рівні їх участі у політичному процесі України;
• вивчити питання співвідношення та взаємовпливу національних меншин, країн їх проживання та етнічної батьківщини.
• з’ясувати особливості політичної мобілізації національних меншин в Украї-ні;
• визначити потенційні можливості участі національних меншин України у політичному процесі держави, спрямованому на демократизацію всіх сфер суспільного життя.
Об’єктом нашого дослідження є національні меншини України, їх роль і місце в політичному житті.
Предметом дослідження є діяльність національних меншин України на суспільно-політичному рівні, яка простежується через роботу їх партій, організацій та спілок. Особлива увага приділяється діяльності національних організацій, лідерів і членів національних товариств, аналізу форм і методів їх політичної інституалізації та мобілізації.
Методологічна основа дослідження. Дослідження базується на використанні загальнонаукових методів, зокрема, системного. Виходячи з проблематики роботи також використовується порівняльний метод у дослідженні соціально-політичного статусу національних меншин в Україні, з’ясуванні особливостей функціонування національних меншин. Особливе місце в нашому дослідженні посідають методи емпіричних досліджень: опитування, вивчення та аналіз документів, статистичних даних.
Джерельною базою для дослідження стали законодавчі акти; документи національних товариств – звернення, програми, заяви; матеріали національних товариств; результати соціологічних досліджень. Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вітчизняних та зарубіжних дослідників. Серед вітчизняних дослідників – Г. Луцишин, Ф. Медвідь, Л. Шкляр. Серед зарубіжних дослідників – У. Алтермат, Д. Белл, Ж. Берк, Ю. Бромлей, Р. Брубакер, Т. Букволь, М. Вебер, М. Есман, А. Лібіх, В. Кимлічка, М. Новак, Дж. Ротшильд, Г. Халупчак, Е. Сміт.
Наприкінці 90-х років деякі дослідники виокремлюють таке поняття як “політизація національних меншин”, аналізуючи взаємовідносини національних меншин і політики, формування їх політичної свідомості, політичну мобілізацію національних меншин, участь національних меншин у формуванні влади тощо. Хоча в цьому напрямі проведено немало досліджень, однак серед науковців, як вітчизняних, так і зарубіжних, немає одностайності щодо визначення причин та умов політизації діяльності національних меншин.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропоновано комплексний підхід до вивчення питання національних меншин в Україні;
Теоретичне значення полягає у новому підході до вивчення національних меншин України та їх участі у політичному житті. Також особливе значення має критична переоцінка і пошук нових наукових методик і підходів до вивчення питання національних меншин в Україні. Особливість дослідження полягає в тому, що значна увага приділена аналізу національних меншин під кутом зору їх потенційної участі в політичному процесі України. Це стимулювало підвищену увагу до основних форм і рівнів участі національних меншин у політичному процесі, рівно як і до процесів політичної мобілізації.
Практичне значення одержаних результатів охоплює науково-дослідну, навчальну та інформаційно-аналітичну сфери їх застосування. Результати можуть бути використані державними установами при розробці спеціальних державних документів і законів, які регулюватимуть відносини держави та національних меншин. Висновки та рекомендації можуть бути корисними для роботи державних органів влади, зокрема, Державного комітету національностей і міграцій України, управлінь у справах національностей і міграцій обласних держадміністрацій. Цей матеріал також цікавий для організацій національних меншин та їх політичних лідерів, громадських діячів і представників влади. Результати дослідження також можуть бути використані у науково-дослідницькій роботі, при читанні спецкурсів, створенні навчальних посібників тощо, оскільки вони розширюють знання про національні меншини та їх участь у суспільно-політичних процесах держави.
Роботи складається з вступу, трьох рохділів, висновків та списку використаних джерел і літератури.