Римська приватна власність

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ У РИМСЬКОМУ ПРАВІ 6
1.1 Право власності: поняття та його особливості 6
1.2 Об’єкти права власності 9
РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ І ПІДСТАВИ НАБУТТЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ 14
2.1 Набуття права власності 14
2.2 Припинення і обмеження права власності 19
РОЗДІЛ 3. ВИДИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ 23
3.1 Види власності в класичний період 23
3.2 Власність у праві Юстиніана 27
ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 32

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Процес активного реформування цивільного законодавства, що відбувається нині в Україні, пов’язаний з відродженням приватних засад правового регулювання суспільних відносин, значною мірою торкається одного з центральних інститутів цивільного права – права власності. Наслідком подібних перетворень є прийняття Верховною Радою України нового Цивільного кодексу, зміст якого відзначається чітким приватноправовим характером, й крім іншого передбачає запровадження відмінних від права власності організаційно-правових форм панування над речами.
Поява, а точніше відродження підгалузі речових прав, зумовила необхідність переосмислення підходів до регулювання інституту власності, особливо в контексті співвідношення з обмеженими речовими правами на чуже майно, адже останні суттєвим чином впливають на обсяг правомочностей власника, спричиняючи значне його зменшення. Відтак, перед цивілістичною наукою постала нагальна потреба поновлення доктринальних знань про речові права та опрацювання ефективного правообмежувального механізму, необхідного для забезпечення балансу інтересів власника і протиставлених йому осіб, який би засновувався на гармонійному поєднанні принципу недоторканності права власності, соціальної функції власності та гарантіях дотримання суспільних і приватних інтересів.
Оптимальним шляхом досягнення зазначеної мети може стати звернення до витоків приватноправового підходу, першоджерела цивільного права – стародавнього римського права, де вперше було сформульовано концептуальні положення про речові права, закладено підґрунтя обмежень права приватної власності, в подальшому рецепійованих сучасними розвинутими правопорядками, у тому числі Україною. Тисячолітня історія римського приватного права становить собою унікальну методологічну модель, що дозволяє простежити процеси становлення і розвитку речового права, а також проаналізувати доцільність сприйняття кращих правових надбань. Звісно, про механічне перенесення античних положень на сучасний ґрунт не може бути й мови, але з’ясування історичних етапів розвитку відповідних конструкцій і того змісту, який римська юриспруденція вкладала у власноруч опрацьовані категорії, дозволить віднайти їх дійсну сутність та відродити первинний зміст, а матеріал порівняльного аналізу корисно сприятиме виявленню прогалин чинного законодавства й може стати в нагоді для пошуку рекомендацій щодо їх усунення.
На цей час проблематика права приватної власності на доктринальному рівні не отримала належного висвітлення. Здійснені наприкінці XIX – середині XX сторіч на матеріалі цивільного законодавства Російської Імперії та СРСР монографічні дослідження В.І. Курдиновського, В.П. Грибанова, А.Г. Братко певною мірою втратили актуальність, а в Україні за роки незалежності відповідних комплексних досліджень взагалі не проводилося. Хоча загальні проблеми права приватної власності й механізму його реалізації останнього часу детально розглядалися в багатьох змістовних працях і дисертаційних роботах, зокрема Н.В. Безсмертної, О.В. Дзери, І.О. Дзери, І.В. Жилінкової, Р.А. Майданика, О.С. Яворської, трьох колективних монографіях за редакцією Я.М. Шевченко та одній за редакцією О.В. Дзери і Н.С. Кузнєцової, питанням правообмежень у них приділено недостатньо уваги, а речово-правовий аспект останніх не висвітлено повною мірою.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються внаслідок придбання речей чи майна.
Предмет дослідження становить система правових норм законодавства Стародавнього Риму, спрямована на регулювання придбання-продажу речей.
Мета дослідження полягає в характеристиці римської приватної власності. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати право власності та його особливості;
2. Визначити особливості набуття та захисту права власності в римському праві;
3. Проаналізувати види права власності;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод ретроспективного аналізу: для порівняння нормативно-правових актів у різні роки.
3. Метод аналізу. Даний метод полягає у загальному вивчені предмету, його осмислені.
4. Метод синтезу. Суть цього методу полягає у вивчені предмета в цілісності.
5. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему..
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про римську приватну власність. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.