Психологічні особливості людини, індивідуальність
2015
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ 6
1.1. Психічні процеси як підґрунтя психологічної особливості людини 6
1.2. Потреби та активність як вияв індивідуальних психологічних особливостей 10
РОЗДІЛ 2. ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ В ПСИХОЛОГІЇ 15
2.1. Наукові підходи до визначення «індивідуальності» 15
2.2. Критерії класифікації індивідуальності 26
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33
ВСТУП
Проблема індивідуальності висувається апріорі власне реальністю XXI століття. Людська індивідуальність, її самобутність і творчість незмінно привертають до себе увагу психологів, філософів, соціологів, педагогів, діячів літератури і мистецтва. Проблема індивідуальності завжди була пов’язана з питанням, чи може людина стати самою собою, самобутньою, унікальною особистістю, створити своє власне життя. Індивідуальність як щось неповторне, відноситься в першу чергу до людини, яка стає самостійною особистістю по мірі індивідуалізації в суспільстві. Звідси видно, що глибоке пізнання людини передбачає її розгляд не лише як соціальної, але й індивідуальної істоти, вимагає всебічного аналізу діалектики сутності та існування людини.
Актуальність проблеми індивідуальності людини в наші дні пов’язана з об’єктивними тенденціями розвитку українського суспільства та нації в цілому, що зачіпають корінні основи буття людини, із завданнями побудови вільної демократичної держави, особливо в контексті анексії Криму та агресії РФ на південному сході держави.
Сучасне суспільство залучає індивіда в круговорот різноманітних процесів, зв’язків, відносин, нав’язуючи йому певні зразки, стандарти життя і діяльності. Як в цих умовах захистити і розвинути далі самобутність і унікальність людської особистості – це одне з нагальних питань нашого часу. Процеси впливу на свідомість мас, надзвичайно широка інформаційна війна, відчуження та нівелювання особистості сьогодні гостро ставлять питання про саме право людини на індивідуальне життя, про перспективи його індивідуального буття.
Проблему психологічних особливостей людини та її індивідуальності досліджували такі вчені, як Винославська О. В., Волкова Н.П., Виготський Л.С., Заброцький М.М., Корнєв М.Н., Коваленко А.Б., Костюк Г.С., Ліфарєва Н.В., Мерлин B.C., Орбан-Лембрик Л.Е., Степанов О.М., Фіцула М.М. та ін. Незважаючи на це, залишаються питання, що потребують подальшого опрацювання.
Мета дослідження полягає в характеристиці психологічних особливостей людини та її індивідуальності, а також методів їх дослідження. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати психічні процеси як підґрунтя психологічної особливості людини;
2. Узагальнити інформацію про потреби та активність як вияв індивідуальних психологічних особливостей;
3. Проаналізувати наукові підходи до визначення «індивідуальності»;
4. Дослідити критерії класифікації індивідуальності.
Об’єктом дослідження є соціальне життя людини в сучасному суспільстві.
Предметом дослідження є сутність індивідуального життя людини як специфічно людський феномен.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Діалектичний метод використовувався з метою пояснення виникнення та розвитку певних поглядів і теорій.
3. Логіко-семантичний метод сприяв визначенню понять за допомогою аналізу їх ознак, відношень між мовними висловами та дійсністю, саме цей метод допоміг визначенню понятійного апарату, що застосовується у дослідженні.
4. Порівняльний метод був використаний з метою порівняння поглядів різних науковців на поняття, що аналізуються в дослідженні.
5. Графічний: для побудови рисунків в роботі.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про психологічні особливості людини та її індивідуальності, а також методів їх дослідження.Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, який нараховує 26 пунктів.
