Методологічні підходи до визначення тривожності в психології

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ 6
1.1. Теоретичні підходи до визначення поняття «тривожність» 6
1.2. Співвідношення понять «тривоги» і «тривожності» 8
РОЗДІЛ 2. ПРИЧИНИ ПРОЯВУ ТРИВОЖНОСТІ 14
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ТРИВОЖНОСТІ В РІЗНОМУ ВІЦІ 22
ВИСНОВКИ 27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29

ВСТУП

Дослідженням проблеми тривожності, окрім психологів, займаються психіатри, богослови, філософи, представники мистецтва. Без її розгляду не можна розібратися в психологічних причинах криз не лише в політиці, а й в економіці.
Актуальність дослідження. Сьогодні з даної проблеми опубліковано велику кількість робіт, яка продовжує збільшуватися. Однак навіть у визначенні тривожності досі немає єдиної точки зору. Різноманітністю думок відрізняються і вказівки на джерела тривожності. Одні дослідники називають посттравматичний стрес (Л.О.Китаєв – Смик, Є.М.Черепенова ), інші – міжособистісні відносини (H.S. Sullivan, K.Horny), треті – внутрішній конфлікт (В.М.М’ясищев, K.Rogers).
В якості одного з основних джерел тривожності вказують також і темперамент. Багато дослідників навіть переконані в тому, що темперамент – головна причина тривожності (Г.Айзенк, В.С.Мерлін та ін.). Про важливість теми індивідуально-типологічних відмінностей для вирішення проблеми тривожності можна говорити у вузькому і широкому значенні слова. У вузькому сенсі багато індивідуально типологічних властивостей можуть бути причиною високого рівня тривожності. У широкому – без просування в темі індивідуальних відмінностей неможливе вирішення питань жодної теми з психології особистості і головною її основи – афективно-вольової сфери, до якої належить і проблема тривожності.
Шлях до розуміння тривожності в дуже великій мірі лежить через пізнання індивідуальних і індивідуально – типологічних особливостей, так як загальні закономірності з повною виразністю можуть бути виявлені і осмислені тільки на тлі ясного і чіткого уявлення про індивідуальні відмінності.
Таким чином, актуальність великої кількості тем, пов’язаних з тривожністю є очевидною. Проблему причин та прояву тривожності в різному віці досліджували такі вчені, як Астапов В. М., Березин Ф.Б., Дусавицький О, Заброцький М. М., Кислюк О., Лозниця В. С. та ін. Незважаючи на це, залишаються питання, що потребують подальшого опрацювання.
Мета дослідження полягає в характеристиці різних підходів до визначення тривожності, а також в аналізі причин та прояву тривожності в різному віці. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати теоретичні підходи різних науковців до визначення поняття «тривожність»;
2. Проаналізувати співвідношення понять «тривоги» і «тривожності»;
3. Визначити причини прояву тривожності;
4. Описати особливості прояву тривожності в різному віці.
Об’єктом дослідження є система особистісних характеристик людини.
Предметом дослідження є причини та особливості прояву тривожності в різному віці.
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Діалектичний метод використовувався з метою пояснення виникнення та розвитку певних поглядів і теорій.
3. Логіко-семантичний метод сприяв визначенню понять за допомогою аналізу їх ознак, відношень між мовними висловами та дійсністю, саме цей метод допоміг визначенню понятійного апарату, що застосовується у дослідженні.
4. Порівняльний метод був використаний з метою порівняння поглядів різних науковців на поняття, що аналізуються в дослідженні.
Практична цінність роботи полягає в узагальнені знань про причини та особливості прояву тривожності в різному віці. Дослідження може використовуватися в навчальних цілях.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.