Проблема реформування ООН у зовнішній політиці Федеративної Республіки Німеччина

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ООН В СУЧАСНІЙ СВІТОВІЙ ПОЛІТИЦІ
1.1. Етапи розвитку ООН як міжнародного інституту
1.2. Основні напрями реформування ООН

РОЗДІЛ 2. ВНЕСОК НІМЕЧЧИНИ В ДІЯЛЬНІСТЬ ООН
2.1. Фінансова внесок ФРН в бюджет організації
2.2. Участь Німеччини в миротворчих місіях Організації Об’єднаних Націй
2.3. Місце і роль ФРН у внутрішній структурі ООН

РОЗДІЛ 3. ПОЗИЦІЯ І ПОЛІТИКА НІМЕЧЧИНИ ЩОДО РЕФОРМИ РБ
3.1. Сучасна зовнішня політика ФРН в ООН
3.2. Реформа Ради Безпеки: позиція і політика Німеччини
3.3. Перспективи ФРН в якості постійного члена РБ ООН

ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження проблем реформування ООН у зовнішній політиці Федеративної Республіки Німеччини обумовлена низкою факторів. По-перше, подальший розвиток ООН як ще сильнішою, всеосяжної організації, що включає до свого складу більшість держав сучасного світу, як і раніше залишається важливим завданням. Радикальні зміни в світовій політиці кінця XX століття, перш за все, такі, як колапс Радянського Союзу і закінчення холодної війни, призвели до розпаду біполярної системи міжнародних відносин. Паралельно назріла необхідність реформування Організації Об’єднаних Націй. Змінився світовий порядок, проблеми минулих років отримали інший характер і актуальність. З’явилися нові актори міжнародних відносин, що претендують не тільки на роль лідера в регіональних групах, а й здатні конкурувати зі світовими державами. Однак, незважаючи на те, що розмови про реформування Організації почалися незабаром після її установи, процес оновлення Об’єднаних Націй є незакінченим і вимагає всебічного аналізу.
По-друге, у питанні визначення цілей і напрямів зовнішньої політики Німеччини Організація Об’єднаних Націй відіграє одну з головних і ключових ролей. Тому очевидно, що проблема реформування ООН і сучасні процеси світової політики безпосередньо зачіпають інтереси ФРН. У рамках світового співтовариства – в якому ООН є єдиною міжнародною організацією, чиї дії є загально легітимними – Німеччина демонструє свою готовність нести відповідальність у врегулюванні різних конфліктів та розвитку громадянського суспільства. Крім того, Організація відіграє важливу роль у становленні та розвитку спільних цінностей і норм, якими керується Федеральний уряд. З одного боку, Німеччина, безумовно, переслідує свої зовнішньополітичні цілі, здійснюючи активну співпрацю з ООН. З іншого ж боку, Німеччина твердо притримується зміцнення авторитету та ефективності Об’єднаних Націй.
По-третє, ФРН і ряд інших держав дотримуються переконання, що принцип формування Ради Безпеки застарів, і не відображає більше баланс сил, що склався на світовій арені. У першу чергу, федеральний уряд хоче чітко усвідомлювати, що фінансування роботи ООН в цілому і великої кількості програм, що реалізуються цією організацією, дійсно виправдано. Це дає Німеччині можливість висловлювати свої претензії на більш адекватне представництво, як у Раді Безпеки, так і у внутрішній структурі Організації. Такі устремління підкріплюються тим, що прихильність цілям і принципам ООН лежить в основі зовнішньої політики ФРН. Німецьке присутність і активну участь в роботі підрозділів, комітетів, комісій та інших органів ООН охоплює весь спектр питань і завдань, що стоять перед організацією. Будучи третім за величиною внесків до регулярного бюджету Об’єднаних Націй платником, Німеччина також здійснює значні добровільні внески до Фонду та програми ООН. Зовнішня політика та політика безпеки ФРН роблять ставку на ефективні дії на багатосторонній основі. Все це сприяло зміцненню репутації ФРН як надійного і відповідального партнера. Сьогодні Німеччина займає місце непостійного члена Ради безпеки, яке збережеться за нею до 2012 року, і робить кроки до того, щоб це місце було закріплено за нею на постійній основі, мотивуючи це, зокрема, своїм наміром домогтися реального підвищення ефективності Радбезу ООН.
Об’єктом дослідження є проблема реформування ООН у структурі та перспективних напрямах зовнішньої політики ФРН.
Предметом є сучасна зовнішня політика ФРН та її внесок у діяльність організації, участь у миротворчих місіях ООН, місце і роль Німеччини у внутрішній структурі організації, а також інші форми організації її роботи та участі в місіях і програмах. У зв’язку з цим представляється необхідним зрозуміти, які актуальні фактори впливають на проекти реформування Ради Безпеки ООН, і чи є прагнення Німеччини отримати місце її постійного члена обґрунтованим і перспективним.
Протягом післявоєнній історії Німеччини довелося в черговий раз доводити світовій спільноті, що її новий курс політики, заснований на мультилатералізм, втілення принципу верховенства прав людини отримав дійсно незворотного характеру. Виходячи з цього, ФРН і ряд інших держав вважають, що принцип формування складу РБ, що склався, застарів і не є справді представницьким.
Метою даної роботи є аналіз перспектив отримання ФРН статусу постійного члена Ради Безпеки в процесі реформування ООН.
Для досягнення зазначеної мети поставлені такі дослідницькі завдання:
• розглянути основні етапи удосконалення засад формування та функціонування Радбезу ООН з моменту її виникнення до теперішнього часу, а також проаналізувати основні проблеми оновлення організації і пропоновані варіанти по розширенню складу РБ;
• Визначити вплив процесів глобалізації на роль і структуру ООН;
• Проаналізувати позиції держав-членів і країн-претендентів по шляхам і цілям реформи Ради Безпеки ООН;
• Визначити офіційну позицію ФРН щодо своїх мотивів і перспектив набуття статусу постійного члена Ради Безпеки;
• Проаналізувати як матеріальний внесок Німеччини у фінансування діяльності ООН, так і її участь в інших формах сприяння роботі цієї організації, насамперед, у вигляді консультацій, надання персоналу участі в миротворчих місіях і т.д.;
• Розглянути перспективи отримання ФРН статусу постійного члена Ради Безпеки в контексті реформи ООН, здійснити конкретний аналіз аргументів «за» і «проти» членства Німеччини в Ради Безпеки.
Новизна цієї дисертації логічно випливає з поставлених у ній цілей і завдань. У роботі вивчені перспективи отримання ФРН статусу постійного члена Ради Безпеки, наведені основні аргументи «за» і «проти» всіх зацікавлених сторін. Вперше проведено комплексне дослідження німецького внеску в роботу ООН, для чого був використаний ряд маловідомих публікацій, а також нещодавно оприлюднені документи та доповіді німецькою мовою, які дозволяють по-новому поглянути на вже відомі факти і події. Ґрунтуючись на офіційних даних ООН і Федерального уряду ФРН, зроблений докладний аналіз фінансового внеску Німеччини в роботу організації, враховуючи як обов’язкові, так і добровільні внески. Особливу увагу приділено місцю та ролі ФРН у внутрішній структурі ООН. Також розглядається роль сформованої практики ООН з формування та організації роботи персоналу як важливого інструменту зовнішньої політики Німеччини.
У вітчизняній літературі існує цілий ряд праць, присвячених як зовнішній політиці Німеччини, так і основним напрямкам реформування ООН. Незважаючи на це, ми можемо констатувати, що цілісного аналізу перспектив ФРН щодо набуття статусу постійного члена Ради Безпеки в даний час не представлено. Тому при відборі та аналізі матеріалу свого дослідження автор неабиякою мірою спирався на власні розробки, здійснені в рамках участі в роботі семінарів та круглих столів, проведених в МЗС Німеччини спільно з Потсдамських Університетом, Вільним Університетом Берліна і Берлінським Університетом імені Гумбольдта, у Відомстві Федерального канцлера Німеччині і за підсумками проведення конференції під закликом «Більше німецького персоналу в міжнародних організаціях», організованої МЗС ФРН.
У методологічну основу даного дослідження закладено метод системного аналізу. Метод системного аналізу дозволяє підійти до предмета дослідження з різних боків і висвітити найбільш характерні особливості досліджуваних явищ, паралельно встановлюючи їх взаємозв’язок і встановлюючи ступінь взаємозалежності. Даний метод дозволяє встановлювати зв’язок між політичними, економічними та іншими аспектами досліджуваної проблеми, разом з тим враховувати різні фактори, що мають вплив на досліджувану проблему. У процесі вивчення теми також використовувалися методи порівняльного аналізу при аналізі документів, договорів та звітів.
Теоретична і практична значущість роботи визначається її науковою новизною, а також оригінальним аналізом проблем реформування ООН у зовнішній політиці ФРН. Матеріали дослідження можуть знайти практичне застосування в подальшому вивченні зовнішньої політики ФРН на тлі реформування ООН. Положення та висновки дисертації можуть бути використані в роботі українських зовнішньополітичних відомств. Матеріали дисертації можуть бути використані для розробки програм навчальних курсів з проблем світової політики і міжнародних відносин, для написання навчальних та навчально-методичних посібників.
Під час дослідження даної теми автор брав участь у семінарах, круглих столах, що проводяться в МЗС Німеччини спільно з Потсдамським Університетом, Вільним Університетом Берліна і Берлінським Університетом імені Гумбольдта; Відомстві Федерального канцлера Німеччини.
Ступінь наукової розробленості теми. Виходячи зі сказаного стає очевидним, що проблема реформування ООН як відображення зовнішньої політики Німеччини потребує докладного вивчення та критичного аналізу. Зовнішній політиці ФРН, а також необхідності та завданням реформування ООН, присвячено безліч наукових праць і досліджень. Проте, повноцінних досліджень, в яких були б проаналізовані всі зазначені завдання в єдиному комплексному політологічному аналізі, в даний час не представлено. При написанні дисертації в першу чергу була використана наступна джерельна база: Статут ООН; Доповідь Групи високого рівня з питань загроз, викликів і змін; Доповіді Генерального Секретаря ООН; виступ Канцлера ФРН Ангели Меркель; заяви Міністрів закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини; Резолюції щодо реформи Ради Безпеки ООН, представлена наступними державами: Німеччина, Бразилія, Японія, Індія; Європейська Конституція; Звіт про діяльність Німеччини в ООН, представлений МЗС цієї країни та інші документи, важливість яких визначається тим, що вони носять офіційний характер.
Крім цього при дослідженні були використані наукова література та періодичні джерела, надані Інформаційним центром Інституту ім. Гете в Санкт-Петербурзі з зовнішньої політики Німеччини на німецькій мові, а також фонди бібліотек Університету Потсдама, Вільного Університету Берліна, Університету Грайфсвальда; сайт Міністерства Закордонних Справ Німеччини, офіційний сайт Організації Об’єднаний Націй; публікації наступних журналів: Internationale Politik; Світова економіка і міжнародні відносини; Міжнародна життя, Internationale Politik, Magazin De. Використання великої кількості матеріалу німецькою мовою дозволило ввести в науковий обіг категоріальний апарат і наукову термінологію, представлені у дослідженнях, насамперед, у таких, як звіти Федерального уряду Німеччини по роботі в ООН, а також в інших актуальних документах і публікаціях, зокрема, в роботах Dr. Sven Bernhard Gareis, Tilman – Urlich Pietz і ряду інших.
Крім зазначеного, істотну допомогу в дослідженні проблеми реформування ООН у зовнішній політиці ФРН надали роботи таких дослідників як В.Ф. Заємський, А. Аристанбекова, А. Венцловскій, A.A. Громико, Е. Зандшнайдер, Р. Вельт, К. Кайзер, А. Новосьолоф, Н.В. Павлов, К. Вундерліх, Берхард Гарейс й ін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, що виносяться на захист, були представлені у вигляді доповідей і повідомлень на різних наукових конференціях і семінарах, в роботі вітчизняних та міжнародних круглих столів. Наукові висновки та практичні рекомендації дисертації знайшли також своє відображення в публікаціях автора.
Структура дисертації підпорядкована цілям і основним завданням дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел та використаної літератури, а також додатків у вигляді таблиць і діаграм. Для розширення та зміцнення міжнародного співробітництва велику роль зіграла Організація Об’єднаних Націй. Організація стала одним з центральних елементів міжнародної системи, створеної після Другої світової війни. Уже в розпал самої війни виникло питання про створення міжнародної організації, яка замінила б Лігу Націй і займалася б більш ефективним забезпеченням миру і міжнародної безпеки в післявоєнний період. Це питання отримало остаточне рішення на конференції в Сан-Франциско, що відбулася в квітні 1945 р. Представники 50 країн зібралися на Конференції Об’єднаних Націй щодо створення міжнародної організації, на якій було прийнято рішення про створення Організації Об’єднаної Нації (ООН) та її Статут.