Порушення антимонопольного законодавства – поняття, види, відповідальність.

ПЛАН:
ВСТУП.
РОЗДІЛ І. Монополія як полюсна структура ринків.
1.1. Монополії та їх види.
1.2. Взаємозв’язок монополії та конкуренції.
1.3. Монопольна влада та її наслідки.

РОЗДІЛ ІІ. . Роль антимонопольного законодавства України.
2.1. Генеза антимонопольного законодавства України.
2.2. Структура антимонопольного законодавства України.
2.3. Визначення дефініцій “ антимонопольне законодавство ” та “ антимонопольний інститут ”.
2.4. Антимонопольний комітет України.

РОЗДІЛ ІІІ. Порушення антимонопольного законодавства: поняття, види, відповідальність.
3.1. Поняття порушень антимонопольного законодавства.
3.2. Види порушень антимонопольного законодавства.
3.3. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

ВСТУП
У наш час розвиток інфраструктури, міжнародних торгівельних зв’язків та інформаційних мереж неухитно тягне за собою створення і розвиток величезних міжнаціональних компаній. Розмір обороту найбільших з них залишає позаду навіть ВВП деяких країн. Нічого дивного немає у тому, що такі компанії займають лідируючу позицію на національному або й на міжнародному ринку, а деколи навіть залишаються єдиними на ринку, викидаючи з нього конкурентів – стають монополістами.
У зв’язку із бурхливим процесом виникнення і розвитку монополій і завзятим використанням ними монопольної влади виникло антимонопольне законодавство. Якщо ще у XIX ст. Для врегулювання монопольних випадків використовувались окремі норми господарського права, або й окремі пункти у статтях про господарську відповідальність, то наприкінці XIX ст., а саме у 1890 р. У США був прийнятий перший антимонопольний закон – Закон Шермана. З цього часу і почався розвиток антимонопольного законодавства у багатьох країнах світу.
Зараз антимонопольне законодавство є актуальним, оскільки чи не щодня порушуються справи про його недотримання, а деякі з них набувають неабиякого розмаху. Для прикладу, справа про порушення антимонопольного законодавства найбільшим у світі виробником комп’ютерів IBM (International Business Machines) тягнулася 13 років, і за цей час було списано 60 млн. сторінок паперу. Слід зауважити, що аналогічні справи порушуються проти більшості великих компаній (як уже названа IBM, Microsoft та ін.).
Важко не помітити й місця, яке займає антимонопольне законодавство у системі юридичних наук. Глибокі економічні та юридичні дослідження й стали причиною його виникнення. Саме вони довели, що монополія, частіше всього, шкідлива для суспільства, оскільки спричиняє збільшення суспільних витрат. Також визначені причини існування монополії, як економічні, так і юридичні. На основі всіх юридичних та економічних досліджень і створюється в Україні антимонопольне законодавство, завданням якого є обмежувати монополії, і, в той же час, не придушувати природні монополії, при яких має місце економія від масштабу.
Антимонопольне законодавство тісно пов’язане з державним регулюванням економіки, оскільки уповноважені державні органи мають можливість безпосередньо впливати на процес утворення монополій, обмежувати монопольну владу та її прояви, забороняти діяльність монополій тощо.
Також антимонопольне законодавство тісно пов’язане із законодавством взагалі і з господарським (торговельним) правом зокрема. При створенні, зміні або доповненні антимонопольного законодавства приймаються до уваги як норми різних галузей права (наприклад конституційного), так і міжнародні договори і угоди, що укладені країною.
Метою роботи є правовідносини, що виникають в сфері антимонопольної діяльності. Предметом ж є правові дослідження існуючого антимонопольного законодавства в Україні, а також для порівняння в іноземних країнах. Для цього перш за все розкривається суть монополій, причини їх утворення та особливості існування та діяльності. У другому розділі прослідковуватиметься генезу розвитку антимонопольного законодавства України, буде визначена структура антимонопольного законодавства, а також різниця в дефініціях “антимонопольне законодавство” і “ антимонопольний інститут”. В третьому розділі роботи буде з’ясовано сутність поняття “ порушення антимонопольного законодавства”, його види та відповідальність. При дослідженні світового антимонопольного законодавства були використані такі основні методи дослідження:
 опрацювання літературних джерел – з метою ознайомлення з антимонопольним законодавством України та інших країн були опрацьовані літературні джерела, зокрема закони, вітчизняні та іноземні монографії;
 системний підхід – антимонопольне законодавство розглядалося як система юридичних норм, яка зумовлена юридичними дослідженнями і потребами суспільства, пов’язана з іншими законодавчими актами;
 факторний аналіз – вивчався як вплив на антимонопольне законодавство таких факторів як економічний розвиток країни, особливості економіки, наявність і кількість монополій на ринку, так і вплив антимонопольного законодавства на діяльність компаній-монополістів і результат цього впливу;
 метод порівнянь – завдяки порівнянню антимонопольного законодавства різних країн можна виявити джерела його виникнення, ефективність його дії в сфері національного законодавства.
Актуальність теми дослідження полягає у тому, що перехід від державно-монополістичної до ринкової економіки пов’язаний з глибокими перетвореннями відносин власності. Роздержавлення, приватизація та демонополізація економіки, утвердження різноманітних форм власності є головною умовою створення ринково-конкурентного середовища. Немає необхідності обґрунтовувати важливість демонополізації економіки при переході до ринкової системи. Від того, наскільки швидко буде запущений конкурентний механізм, в певній мірі залежить результативність ринкових реформ.
Серйозною перешкодою на шляху становлення та розвитку ринкових відносин є монопольна структура економіки України. Для її подолання необхідні не тільки цілеспрямовані заходи, орієнтовані на розвиток конкуренції, але й одночасно і введення в дію механізмів ринкового регулювання, спрямованих на запобігання, обмеження та припинення прояву монополістичних тенденцій та захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від монополістичних правопорушень.
В усіх країнах з розвинутою економікою тривалий час ефективно функціонує система державного регулювання, що спрямована, перш за все, на створення сприятливих умов для розвитку конкурентного середовища. Як складова частина системи державного регулювання в економічній сфері, антимонопольне законодавство спрямоване на заохочення розвитку віх видів господарської діяльності, створення альтернативних виробництв, у тому числі із залученням іноземних інвестицій, розукрупнення, де це доцільно, а також виведення господарюючих суб’єктів із під прямого впливу державних органів.
Вказане законодавство встановлює бар’єри на шляху тих суб’єктів господарювання, діяльність яких призводить до обмеження конкуренції і тим самим спричиняє шкоду розвитку і функціонуванню ринку. Мова йде про норми, яких не могло бути в умовах соціалістичної системи, панування державної власності і адміністративно-командного диктату в суспільстві, і які визнані всіма цивілізованими країнами.
Прийняття Законів України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” та “Про Антимонопольний комітет України”, прийнятий Верховною Радою України 26 листопада 1993 року, стало відправним пунктом в формуванні системи антимонопольного регулювання в Україні.
Діяльність держави по забезпеченню конкуренції полягає в обмеженні монопольної діяльності, що передбачає безпосереднє державне управління на конкретних монополізованих товарних ринках України або діяльності конкретних монопольних утворень.
Саме ці обставини визначили вибір теми, її актуальність, теоретичну та практичну значимість.