Міжнародні організації та їх вплив на міжнародні політичні відносини. Роль ООН у забезпеченні миру

Зміст
Вступ………………………………………………………………………………………………………ст. 2
Розділ І. Міжнародні організації в системі міжнародних політичних відносин
1.1. Поняття міжнародних організацій, їх структура та функції……………..ст. 6
1.2. Вплив міжнародних організацій на сучасні міжнародні відносини, міжнародну політику………………………………………………………………………………ст. 10
1.3. Типологізація міжнародних організації. НАТО як фактор стабільності в Європі…………………………………………………………………………………………………….ст. 14
Розділ ІІ. Місце ООН у сучасній системі забезпечення миру
2.1 Цілі та принципи діяльності ООН. Історія створення………………………….ст.20
2.2 Еволюція миротворчої діяльності ООН………………………………………………ст. 22
2.3 Місце ООН у Косовському конфлікті…………………………………………………ст. 27
2.4 Діяльність ООН щодо недопущення силового вирішення американо-іранського конфлікту: причини невдач?…………………………………………………..ст. 32
Висновки……………………………………………………………………………………………….ст. 36
Список використаних джерел та літератури……………………………………….ст. 39

Вступ
Актуальність теми. Знаменною рисою розвитку людського суспільства у ХХ ст. є зміцнення взаємозв’язків і взаємозалежності країн і народів як тенденція, історично обумовлена вимогами НТР, розвитком міжнародного співробітництва, появою глобальних проблем, які особливо посилилася у другій половині століття, породивши велику кількість різноманітних міжнародних організацій.
Міжнародні організації стали новим етапом взаємин між державами. Міжнародні організації стали полем вирішення протиріч не силовим, а дипломатичним способом.
У сучасній системі міжнародних відносин важливе місце належить Організації Об’єднаних Націй (ООН), яка по суті, є першим в історії механізмом широкої багатогранної взаємодії різних держав з метою підтримки міжнародного миру і безпеки, сприяння економічному і соціальному прогресу всіх народів. За більше ніж 50 років свого існування ООН перетворилася на невід’ємну частину міжнародної структури. Членами ООН є різні за економічними системами та регіонами планети держави, які пов’язують з її діяльністю вирішення проблем, що їх хвилюють. Не буде перебільшенням відзначити, жодна подія в світі не залишається поза увагою Організації.
Характерною рисою нинішнього міжнародного процесу є посилення ролі ООН та інших міжнародних організацій як інструментів дотримання балансу інтересів держав і формування консенсусу у найважливіших напрямках загальнолюдської діяльності. В цих організаціях, що являють собою розгалужену систему взаємодії держав, здійснюється обмін досвідом і колективне опрацювання передових стандартів в усіх сферах.
Міжнародні організації стали якісно новими суб`єктами міжнародного права, вони почали справляти помітний вплив на побудову нової системи міжнародних відносин яка якісно відрізняється від старої, довоєнної. З утворенням міжнародних організацій у міжнародному праві було вироблено нові принципи взаємовідносин між націями, народами, державами. Проте до останнього не визначено ролі та статусу міжнародних організацій у світі. Це багато в чому спричинено подіями на Балканському півострові та в Іраку, які поставили під сумнів можливість міжнародних організацій типу ООН та НАТО забезпечувати міжнародний мир та розвивати дипломатичні стосунки для вирішення суперечливих питань. Виникає питання чи такий стан речей спричинений послабленням впливу ООН на великі держави та регіональні структури типу НАТО, чи посиленням позицій у світі цих самих суб`єктів міжнародних відносин.
Мета написання цієї роботи полягає у з`ясуванні можливості ООН та інших міжнародних організацій ефективно забезпечувати мир, міжнародну безпеку та несилове вирішення спорів між державами у сучасних умовах.
Відповідно до мети поставлено наступні завдання:
1. з`ясувати місце ООН та інших міжнародних організацій у сучасній системі міжнародних відносин;
2. дослідити причини порушення суб`єктами міжнародного права рішень ООН;
3. знайти можливі шляхи виходу з проблемної ситуації;
4. зробити висновки щодо можливості посилення ролі ООН на міжнародній арені.
Предметом дослідження в даній роботі виступають міжнародні організації та міжнародні політичні відносини.
Об`єктом дослідження є діяльність міжнародних організацій на міжнародній арені у питаннях забезпечення міжнародного миру та несилового вирішення спорів.
Під час написання роботи використовувалися наступні методи:
1. історичний метод;
2. логічний метод;
Структура роботи включає в себе:
 вступ, де окреслено певні проблеми які будуть розкриті у даній роботі, вказана актуальність обраної теми, визначені об`єкт, предмет, мета, завдання та методи дослідження, зроблено огляд використаної літератури і зроблено огляд роботи;
 перший розділ в якому описані головні терміни, що використовуються в даній роботі, зазначені принципи та методи діяльності глобальних міжнародних організацій, викладені основні напрямки впливу міжнародних організацій на становлення нової системи міжнародних відносин та зміну певних норм міжнародного права;
 другий розділ, у якому окреслено еволюцію миротворчих функцій ООН спричинену закінченням “холодної війни” та утворенням нових національних держав, роль ООН у міжнаціональних конфліктах на теренах Югославії, а також роль ООН у початку нової операції США у Іраку;
 висновок, де узагальнено головні ідеї даної роботи і надано певні поради щодо реформування ООН і перегляду її ролі як головного арбітра сучасних міжнародних відносин;
 список використаних джерел та літератури.

Для написання роботи користувався підручниками з політології українських авторів: Шляхтун М., Пічі В., Мадісон В.; підручниками з теорії міжнародних відносин та зовнішньої політики: Шепелява М., Цвєткової Г., Манжоли В., Козака Ю., Гайдукової Л. та інших.
Переглянув періодичні видання зокрема газету “Дзеркало тижня” та журнал “Політика і час”.
Поняття міжнародної організації хоча і є новим, проте воно вже досить чітко визначене: міжнародна організація – це засноване на договорі співтовариство держав, що має установчий акт і колективні органи управління, переслідує певні цілі і є суб’єктом міжнародного права. Таке визначення досить повно визначає міжнародні організації серед інших його суб’єктів. Недоліком хіба що є те, що пріоритетну роль в утворенні міжнародної організації відігріють держави; не беручи до уваги юридичних чи фізичних осіб, які також можуть бути ініціаторами створення чи членами міжнародної організації.
На відміну від поняття міжнародна організація, що є певним чином структуризованим та визначеним, питання про роль глобальних міжнародних організацій у забезпеченні міжнародного миру та безпеки є відкритим.
На думку В. Бондара НАТО втратило свій авторитет головного арбітра в Європі через Косовський конфлікт та значну залежність від США, що розводить у поглядах головних членів цієї організації і тому вона не може ефективно займатися питаннями підтримки миру та безпеки. І продовжує НАТО існувати лише тому, що це вигідно США, для яких територія країн членів НАТО є зручним плацдармом для поширення “демократії” в країнах Близького Сходу та Перської затоки.
На думку Ю. Мостової та Г. Немир’яна інша міжнародна організація глобального масштабу, ООН також почала втрачати свій авторитет та вплив в міжнародних відносинах, і на думку Т. Силіної така ситуація спричинена слабкістю ООН у справі боротьби з тероризмом, який на сьогодні є головною проблемою, тому на себе цю функцію перебрали США, які ведуть безкомпромісну боротьбу з цим явищем.
Хоча позиції ООН і похитнулися, проте ця організація є досить ефективним полем вироблення законодавчої бази для боротьби з тероризмом (прийняття резолюцій, санкцій тощо), а США можливо є лише “Цербером” ООН, яка не хоче себе компрометувати агресивними діями, порушуючи принципи невтручання у внутрішні справи держав.
Таким чином, ми бачимо, що проблема ролі міжнародних організацій у забезпеченні міжнародного миру та безпеки є досить гострою і потребує детального розгляду та вирішення.