Міжнародне публічне право

Зміст
Вступ
1. Поняття, особливості і характерні риси сучасного міжнародного публічного права
2. Історія зародження, становлення і розвитку міжнародного права
3. Суб’єкти сучасного міжнародного публічного права
4. Взаємозв’язок і взаємодія міжнародного і національного права
5. Правонаступництво держав
6. Міжнародна правотворчість.
Висновки
Список використаних джерел

1. Поняття, особливості і характерні риси сучасного міжнародного публічного права.

В міру розвитку людського суспільства народжувалась і розвивалася система певних положень (установок), що регулюють відносини між різними суспільними категоріями (соціальними елементами): родами, племенами, народами, націями, державами. До теперішнього часу ця система охоплює держави, міжнародні (міждержавні) організації, різні об’єднання держав (рух неприєднання, група 77 та ін.), нації і народи, що борються за незалежність, і деякі державоподібні утворення. Це, отже, міждержавна система. Вона містить у собі не тільки зазначені суб’єкти, але й відносини між ними’.
Ці відносини носять дуже різноманітний характер і регулюються різними соціальними нормами, які в їхній сукупності можна визначити як .нормативні системи. До подібних нормативних систем варто віднести моральні, економічні, політичні, релігійні, етичні та інші системи міжнародного характеру. Поряд із цими системами існують і діють системи норм міжнародного публічного права. Усе це являє собою міжнародну нормативну систему.
Водночас система норм міжнародного публічного права як елемент загальної міжнародної нормативної системи має цілком самостійне значення і, володіючи деякими спільними рисами, властивими іншим нормативним системам (регулювання тих або інших міжнародних відносин з метою досягнення спільного результату), у той же час має істотні відмінності. У загальному плані ці відмінності полягають у:
– об’єктивно існуючій цілісності внутрішньо взаємозалежних елементів міжнародно-правової системи;
– стрункості структури всієї системи;
– складі конкретних елементів системи;
– особливій юридичній природі виникнення норм системи;
– особливому юридичному характері впливу на суб’єктів відносин (механізмі правового регулювання).