Правова свідомість, взаємозвязок правосвідомості і права

ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………..…………………………3
Основна частина. Правова свідомість
Розділ I. Фаховий і повсякденний рівні правової свідомості….…………….5
1.1. Поняття, структура правосвідомості…………………………………………..5
1.2. Види правосвідомості……………………………………………………………..15
1.3. Взаємозв’язок права і правосвідомості……………….……………………..16
1.4. Правове виховання…………………………………………………………………19
Розділ II. Ціннісні типи правової свідомості. Правовий нігілізм його джерела і шляхи подолання………………………………………………………………22
2.1. Ціннісні типи правової свідомості……………………..……………………..22
2.2. Нігілізм як суспільне явище…………………………….………………………25
2.3. Поняття і джерела правового нігілізму……………….…………………….31
2.4. Шляхи подолання правового нігілізму………………..……………………38
Висновок……………………………………………………………….………………………41
Список літератури…………………………………………………..…………………..43
ВСТУП

Як явище духовного життя, право належить до сфери суспільної й індивідуальної свідомості. Норми права, нормативні акти, правозастосувні рішення й інші юридичні феномени можуть розглядатися як своєрідні теоретичні і практичні проекції культури, для позначення яких у цій якості науці необхідно спеціальне поняття. Таким поняттям, що відбиває особливий вимір правової реальності, у правознавстві виступає категорія правосвідомості.
Правосвідомість – це сукупність уявлень і почуттів, що виражають відношення людей, соціальних спільностей до чинного або бажаного права. Правосвідомість – одна з форм суспільної свідомості. Як і інші форми суспільної свідомості: мораль, релігія, мистецтво, наука, філософія, – правосвідомість виступає специфічним засобом духовного пізнання дійсності. Правосвідомості в духовній культурі властива відносна самостійність. Правові погляди, ідеї, теорії, почуття живуть як би відособленим життям, незалежної від економіки, політики, держави і навіть позитивне законодавство. Зміни останнього задає, звичайно, визначені параметри для розвитку правосвідомості, але ніколи не здатне кардинально “перебудувати” і тим більше усунути вихідного культурно-історичного змісту правосвідомості.
Проблема правового нігілізму і правового ідеалізму в навчальній літературі по теорії держави і права дотепер не розглядалася. У науковому плані вона також належною мірою поки не досліджувана. Тим часом потреба в її вивченні давно назріла, тому що названі соціально-юридичні феномени широко поширилися в практичному житті, свідомості людей, політиці, культурі, законотворчості, державної і суспільної діяльності, серед юристів. Студентам необхідно мати хоча б загальне уявлення про суть цих аномалій, їхньої деструктивної ролі, причинах, формах прояви, шляхах усунення.
Сучасне російське товариство характеризується множиною різноманітних протиріч, серед яких спостерігається і таке, як вигадливе переплетення, з одного боку, тотального правового нігілізму, а з інший, – наївного правового ідеалізму. Як не дивно, обидва ці явища, здавалося б різні-векторні і несумісні, мирно уживаються й утворюють разом загальну безрадісну картину юридичного безкультур’я.
У першому випадку закони відверто ігноруються, порушуються, не здійснюються, їх не цінують, не шанують; у другому, навпроти, їм придається значення якийсь чудодійної сили, спроможної одним махом розв’язати всі наболілі проблеми. Масова свідомість потребує прийняття усе нових і нових законів чи ледве не по кожному питанню. Зазначені скрути – слідство багатьох причин, без подолання яких ідея правової держави нездійсненна.