Перспективи запровадження податку на нерухомість в Україні

ВСТУП

Нерухомість – незмінність, стабільність, постійність – такі характеристики притаманні даному поняттю. Звичайно, з юридичної точки зору, під ним розуміються земельні ділянки, будівлі та споруди, але саме для них, як складових нерухомості притаманні вищенаведені ознаки. Податок на нерухомість – це податок не з одноразової операції, а на цілісний процес володіння.
Від моменту вступу до незалежності Україна пройшла складний та багато етапний процес відсіювання непотрібного, застарілого та надбання позитивного світового досвіду у різних сферах, зокрема, і в питаннях що стосуються оподаткування.
Деякі автори, чи не найголовнішою прогалиною сучасної податкової системи України вважають відсутність регулятивних механізмів справляння плати за володіння нерухомістю. Інші ж, притримуються думки, що Україна ще просто “не доросла” до такого складного податку з своєрідною базою, ставками та саме головне – процесом адміністрування. Напротивагу їм можна навести приклад податку з прибутку, з доходів фізичних осіб, акцизного збору та й інші, кожен податок має притаманні лише йому особливості, оскільки не існує єдино-вірної схеми, якій би все підпорядковувалось.
Всі сходяться на думці, що в Україні назріла нагальна необхідність ввести такий податок. У розвинених країнах, таких як, США, Франція, Бельгія надходження від податку на нерухомість складають понад 4% ВВП.
Оподаткування нерухомості дає можливість: по-перше, створити єдину систему обліку власників та користувачів нерухомості; по-друге, уникнути випадків “безгосподарного” володіння об’єктами, плата за які не справляється або є відносно мізерною, порівняно з іншими податками; по-третє, позитивно-якісно вплинути на ринок нерухомості, який, на даний час, активно розвивається; по-четверте, збільшити надходження саме до місцевих бюджетів, які є найбільш обділеними, для проведення невідкладних робіт щодо благоустрою відповідних територій, що включає і поліпшення стану дорожнього покриття, і вивезення сміття та інші.
Починаючи з 1994 року в Україні розгорнулися активні процеси щодо спроб введення податку на нерухомість. У Верховній Раді України постійно реєструються законопроекти про податок на нерухомість, інша сторона, що жоден з них не пройшов далі другого читання. І все через те, що в кожному новому законопроекті знаходять все нові та нові недоліки, головний з яких є незадоволення певної категорії платників. За рахунок цього втрачається час на політичній тяганині; втрачаємо власний досвід, адже при запровадженні прямо були б встановлені недоліки та відповідно розроблялись би шляхи покращення, а ми який рік лише спекулюємо світовим досвідом; саме головне ми втрачаємо стабільне джерело наповнення дохідної частини місцевого бюджету.
Таким чином, актуальність дослідження полягає в потребі аналізу даного загальнообов’язкового платежу, який повинен бути встановлений.
Мета дослідження полягає у аналізі зарубіжного досвіду запровадження податку на нерухомість та перспективи його встановлення в Україні, розробка активної моделі майбутнього податку на базі національного законодавства та зарубіжного досвіду.
Для досягнення поставленої мети розглядались наступні завдання:
– ознайомитись із світовою практикою запровадження даного податку;
– вивчити динаміку надходжень від даного податку в закордонних правових системах;
– дослідити існуючу законодавчу базу та визначити внутрішній зміст поняття “нерухомість”;
– встановити найбільш ймовірне коло платників з метою рівномірного розподілу податкового навантаження;
– вивчити методику визначення бази оподаткування та встановити найбільш оптимальний варіант в сучасних умовах;
– прослідкувати взаємозалежність розмірами ставок та рівнем надходжень до бюджету та тяжкістю податкового тягаря, що припадає на платника;
– проаналізувати запропоновані в законопроектах системи пільг та доцільність їх запровадження;
– опрацювати законодавчу базу щодо діяльності та функцій органів уповноважених проводити реєстрацію та оцінку майна;
– окреслити шляхи усунення негативних елементів у процесі запровадження податку.
Об’єктом дослідження є відносини у сфері запровадження та функціонування податку на нерухомість, що склалися в зарубіжних країнах та фактичні можливості його застосування в умовах вітчизняної законодавчої бази та сучасних ринкових умовах.
Предметом дослідження є труднощі, що виникають при встановленні законодавчої моделі податку на нерухомість, перспективи їх усунення та активне функціонування встановленого податку.
Джерельна база. В ході дослідження використовувались Конституція України, закони України, які дотичні до даного проблемного питання, Проект податкового кодексу, законопроекти “Про податок на нерухомість”, податок на нерухомість у Швеції, поземельний податок на споруди, податок на житло та земельний податок у Франції, праці науковців.
Методи дослідження.
Формально-догматичний метод проявляється у тому, що з його допомогою ми можемо дослідити дану тему, спираючись на норми Конституції, дотичних законів України, в тому числі, на положення законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді України, та на норми податкового законодавства зарубіжних країн.
За допомогою історичного методу ми досліджуємо історичні витоки інституту податку на нерухомість, а також його складові та структурні частини. Простлідковуємо еволюцію даного податку від часів Стародавньої Русі до сучасності, та виявляємо сприятливі чинники його запровадження в сучасній Україні.
За допомогою структурно-функціонального методу ми розглядаємо основні складові елементи податку на нерухомість та з’ясовуємо, які функції виконує той чи інший елемент та яке значення він має.
Порівняльний метод дозволяє нам порівняти особливості адміністрування податку на нерухомість, проаналізувавши законодавство України та законодавство зарубіжних держав, а також дозволяє знайти спільні та відмінні риси.
Стан розробки проблеми. Питання запровадження податку на нерухоміть почали виникати вже на початку 1999 року, коли постала необхідність знайти ефективне джерело наповнення бюджету. Активно в даному напрямку працюють такі депутати (за їх ініціативою здійснюєьбся розгляд законопроектів дотичних до даного питання), зокрема, Москаль Г.Г., Тимошенко Ю.В., Павловський А.М., Катеринчук М.Д., Ляпіна К.М. Періодично в друкованих засобах масової інформації виходять сатті таких науковців як Ганущак О.В., Добрянський М. Г., Жура Є. Та інших, однак на даний час в Україні досі не має якихось фундаментальних праць чи ж монографій присвячених даному питанню.
Практичне значення дослідження полягає в двох аспектах: по-перше, використання напрацювань при запровадження податку на нерухомість в Україні, по-друге, результати дослідження використовувати в навчальному процесі.
Структура. Робота складається з змісту, вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел та літератури, додатків. Основна частина з метою детального висвітлення найбільш актуальних проблем поділена на підрозділи відповідно до поставлених в роботі завдань.