Історія становлення та розбудови монастирів Волині

ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………3
Розділ І. Історія становлення та розбудови монастирів Волині
1.1. Дубенський Хрестовоздвиженський монастир………….6
1.2. Дерманський монастир Святої Трійці……………………..9
1.3. Почаївська Успенська Лавра………………………………12

Розділ ІІ. Витоки чернецтва та здійснення управління
в монастирях на Волині
2.1. Духовно-релігійна сфера буття чернецтва………………..15
2.2. Здійснення управління в монастирях…………………….17

Розділ ІІІ. Господарство монастирів Волині………………….22
Висновки…………………………………………………………27
Список використаної літератури……………………………….29

ВСТУП
Історія монастирів-багате джерело для вивчення історії будь-якого регіону. Дослідник Сокол В.А. виділяє три етапи заснування монастирів на Волині:
1.Х-ХV ст. Опорні пункти тодішньої релігії-православ’я.
2.XV-XVII ст. Засновуються православною шляхтою з метою протистояння наступу католицького елементу на Волині.
3.XVII ст. Засновуються окатоличеною шляхтою Волині для укріплення позицій нової конфесії-католицької і його регіональної форми.
Зазначені етапи дещо умовні. Між першим і другим був перехідний період-найбільш ймовірно межах XV ст. Третій етап, звичайною не обмежується названою метою. У цей час продовжується перехід православних монастирів в унію. Другий і третій етапи заснування монастирів Волині – це час становлення уніатської церкви. Уніатське духівництво прагнуло якнайшвидше перевести православні монастирі у свою віру. Найбільші успіхи в цьому напрямку були досягнуті у XVII ст. коли більшість православних монастирів Волині прийняла унію.
Методи православного і уніатського духівництва і шляхетства у боротьбі за монастирі були тотожними призначення ігуменами відданих конфесій людей, наділення монастирів великими фундуками та ін.
За свою майже тисячолітню історію монастирі, як специфічний релігійний інститут, націлений на реалізацію ідеї досконалого християнського життя через само ізольовані форми життєорганізації, пережив досить складну еволюцію. Українські монастирі, їхні представники на ділі виявилися пов’язаними з історією, інтересами, прагненнями свого народу, нації, держави.
При всій змінюваності історичної долі, принциповому й навіть демонстративному відстороненні від світського життя монастирі були своєрідним індикатором суспільно-політичної та духовної ситуації в Україні, прямо чи опосередковано впливаючи на події і процеси. Впродовж тривалого часу національної історії України монастирі, чернецтво служили важливим фактором у духовному розвитку суспільства, політичній, економічній, церковно-релігійній градації сил, у формуванні науково-культурного потенціалу, громадської думки та пріоритетів у ній. Саме духовні обителі репродукували для України інтелектуальний потенціал, ціле сузір’я церковних, громадських та культурних діячів.
Актуальність даної теми зумовлена недостатнім вивченням господарства монастирів на Волині. Адже основна увага при дослідженні монастирів відводиться на релігійне життя. Хоча господарство, культурна, просвітницька та наукова діяльність потрібно досліджувати, щоб повністю відтворити структуру монастирів і детальніше дізнатись про функціонування монастирів та їх вплив на світське життя.
Предметом дослідження є розвиток господарства у монастирях, а також здійснення управління монастирями.
Об’єктом дослідження є самі монастирі Волині. В даній роботі це Дубенський Хрестовоздвиженський монастир, Дерманський монастир Святої Трійці та Почаївська Лавра.
Мета роботи: дослідження господарства монастирів на Волині.
Хронологічні межі дослідження охоплюють XVI-XVIII ст. Це пов’язане з міжусобною боротьбою православних та уніатів. Адже в цей час уніати активно захоплювали православні обителі і перетворювали їх на свій лад для своїх потреб, руйнуючи при цьому православні елементи духовності, грабуючи монастирі і вбиваючи православних служителів.
Вивчення даної теми передбачає розв’язання наступних завдань
– дослідження розвитку господарства в духовних осередках
– дослідження управління монастирями
– шляхи витоку чернецтва
– розгляд архітектурних ансамблів монастирів.
Наукова новизна. У даному матеріалі ми дізнаємось про господарство монастирів. Це свідчить про те, що монастирі були не лише релігійними осередками, але й володіли земельними наділами і проводили свою господарську діяльність. Крім того, кожен монастир жив за певним статутом, на чолі монастиря стояли настоятелі, які керували ним і підлеглими ченцями.
Структура роботи включає вступ., три розділи в яких розкривається архітектура монастирів, господарство і управління в монастирях., висновок, список використаної літератури.