Гра Сутність та соціокультурна роль

Зміст

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1.ГРА: ЯВИЩЕ ТА ПОНЯТТЯ
1.1 Поняття та ознаки гри
1.2 Функції гри
РОЗДІЛ 2. ГРА В СУЧАСНОМУ СОЦІУМІ
2.1 Сучасні ігри та діти
2.2 Дорослі та ігри
ВИСНОВКИ
Список використаних джерел та літератури

Вступ

Поширене уявлення про те, що гра є лише функціонуванням, породжується тим самим по собі безперечним фактом, що ігрова дія скоюється не заради практичного ефекту, якого вона надає на предмет, що обігрується. Все ж таки людська гра – це ніяк не просто функціонування доспілих в організмі систем і не рух, який скоюється тільки тому, що усередині організму нагромадився надлишок нерозтраченої енергії. Гра – це діяльність; це означає, що гра є виразом певного відношення особи до навколишньої дійсності.
Гра індивіда завжди найтіснішим чином пов’язана з тією діяльністю, на якій ґрунтується існування даного виду. У тварин вона пов’язана з основними формами інстинктивної життєдіяльності, за допомогою яких підтримується їх існування; у людини “гра – дитина праці”. Цей зв’язок ігри яскраво відображений в змісті ігор: всі вони звичайно відтворюють ті або інші види неігрової діяльності.
Нав’язана насилу гра, проте, ніяк не обмежена виробничо-технічним змістом трудової діяльності і не зводиться до наслідування виробничо-технічних операцій. Істотним в праці як джерелі ігри є її суспільне єство, специфічний характер трудової діяльності, як діяльності, яка, замість того щоб, як життєдіяльність тварин, просто пристосовуватися до природи, змінює її. Гра пов’язана з практикою, з дією на світ. Гра людини – породження діяльності, за допомогою якої людина перетворює дійсність і змінює світ. Суть людської ігри – в здатності перетворювати дійсність, відображаючи її. Вперше виявляючись у грі, ця сама загальна людська здатність у грі вперше і формується. У грі вперше формується і виявляється потреба дитини впливати на світ – в цьому основне, центральне і найзагальніше значення ігри.
Актуальність дослідження. Теорію, згідно якої гра нав’язана насилу, розвинув Г. В. Плеханов. Гра, за Плехановим, є породженням праці, виникаючи як би з наслідування трудовим процесам. Але саму працю Плеханов розуміє обмежено, не у всьому її соціальному єстві, не як суспільну практику, а як виробничо-технічну діяльність. В результаті правильне початкове положення про зв’язок ігри насилу призводить до неадекватного уявлення про гру як наслідування виробничо-технічним операціям. Насправді гра не обмежується сферою виробничо-технічних процесів і, головне, суть її не в задоволенні від наслідування технічно-виробничої діяльності, а в потребі дії на світ, яка формується у дитини в грі на основі суспільної практики дорослих.
Основна відмінність між ігровою діяльністю і трудовою полягає не в яких-небудь приватних проявах, а в загальному відношенні до своєї діяльності. Трудяща людина робить не тільки те, до чого відчуває безпосередню потребу або безпосередній інтерес; суцільно і поряд вона робить те, що їй потрібно або що вона повинна зробити, до чого примушує її практична необхідність або спонукають лежачі на ній обов’язки, незалежно від наявності безпосереднього інтересу або безпосередньої потреби. Гравці в своїй ігровій діяльності безпосередньо не залежать від того, що диктує практична необхідність або суспільний обов’язок. Лікар, зайнятий своєю трудовою діяльністю, лікує хворого, тому що цього вимагають його професійні або службові обов’язки; дитина, іграючи в лікаря, “лікує” оточуючих тільки тому, що це його привертає. В грі виражається більш безпосереднє відношення до життя, вона виходить з безпосередніх спонук – безпосередніх інтересів і потреб.
Ці безпосередні спонуки, звичайно, по-своєму опосередковані. Вони виходять не з глибин ніби замкнутого в собі індивіда, що розвивається; вони народжуються з його контакту зі світом і опосередковані всіма людськими взаємостосунками, в які із самого початку включена дитина. В процесі її духовного розвитку їй все ширше розкривається світ. Вона бачить багатоманітні дії навколишніх людей, і перш ніж виявиться в змозі оволодіти лежачими в їх основі знаннями і уміннями, всією складною технікою, забезпечуючи практичну ефективність дій, вона вже по-своєму переживає ці дії, і діяльність, що в них виявляється, яка наповнена для нього непереборною привабливістю.
Дитині не властиво дуже багато з того, що насправді пов’язане з роллю матері, але вона не може не бачити, як все турбування, яким вона оточена, виходить від матері і все її життя від неї залежить, – і як же дитині не хотіти бути такою всесильною істотою, яка піклується, опікає, карає, милує? Дитина, звичайно, не вміє лікувати, як лікар, їй невідомі всі секрети лікарської латинської науки, але їй чудово відомо, що до слів лікаря особливо прислухаються, що його особливо чекають, коли хто-небудь в будинку хворий, чекаючи від нього допомоги, полегшення і порятунку, – як дитині не бажати опинитися в становищі людини, якої всі, навіть старші, дорослі, слухаються, яка може допомогти, вилікувати, позбавити від болю, від страждань? Дитина, звичайно, не вміє управляти аеропланом, вона не знає всієї складної техніки цієї справи, але як їй не знати в дні, коли вся країна вшановуватиме льотчиків, що вчинили політ на Північний полюс, що льотчики – це люди, на яких зосереджена загальна увага, що вони герої, що вся країна їх вшановуватиме, – як дитині не хотіти теж бути таким героєм і загальним улюбленцем? Дитина живо відчуває привабливість того, що пов’язане з роллю, яку грають в житті і батьки, і лікар, і льотчик, і воїн, що захищає батьківщину, і управляючий потягом машиніст. З контакту із зовнішнім світом у дитини зароджуються багатоманітні внутрішні спонуки, які безпосередньою для неї привабливістю стимулюють її до дії. Ігрова дія – це і є дія, яка скоюється через безпосередній до неї інтерес.
Проблему сутності та соціокультурної ролі гри досліджували такі вчені, як Гейзінга Й., Коган М. С., Плеханов Г. В., Узнадзе Д. Н., Устименко В. Ф. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є діяльність людини в суспільстві.
Предметом дослідження є ігрова активність людини та її роль.
Мета дослідження полягає в характеристиці сутності та соціокультурної ролі гри. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати поняття гри як явища;
2. Визначити функції гри;
3. Проаналізувати місце гри в сучасному соціумі;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Метод аналізу. Даний метод полягає у загальному вивчені предмету, його осмислені.
3. Метод синтезу. Суть цього методу полягає у вивчені предмета в цілісності.
4. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему..
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, та списку використаної літератури.