Фінансова діяльність страховиків (Оранта)

Зміст

Вступ.

Розділ 1
Становлення та розвиток ринку страхових послуг в Україні.
1.1. Нормативно-правове регулювання ринку страхових послуг.
1.2.Державне регулювання страхової діяльності.

Розділ 2
Фінансова діяльність страховиків.
2. 1. Джерела формування прибутків.
2.2. Управління ризиками у фінансовій діяльності страхових організацій.
2. 3. Аналіз грошових потоків страхової організації.
2. 4. Показники оцінки фінансової діяльності страховика.
2. 5. Страхові резерви страховика.
2.6. Платоспроможність страховика.

Розділ 3
Аналіз прогнозування діяльності Рівненської обласної страхової організації НАСК “ОРАНТА” за 2008 рік.
3.1.Аналіз пропорційності страхової діяльності страхової організації.
3.2.Аналіз інтенсифікації страхової організації.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

Вступ.
Страхування – це стратегічний сегмент економіки, оскільки воно дозволяє суттєво знизити навантаження на витратну частину бюджетів різних рівнів; сприяє соціально-економічній стабільності в суспільстві, тому що є важливим елементом соціального захисту населення; дозволяє оптимізувати діяльність суб’єктів економіки за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів; забезпечує компенсацію збитків, завданих юридичним і фізичним особам в результаті настання несприятливих подій; є джерелом внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку країни. Зародження і розвиток страхового ринку в Україні тісно пов’язані з переходом країни на початку дев’яностих років до ринкової економіки. Для її обслуговування виникла потреба у створенні відповідної до ринкової системи інфраструктури. Поряд із банками, біржами, торговельними корпораціями, інвестиційними компаніями та іншими фінансовими закладами почали масово створюватися альтернативні Держстраху страхові комерційні формування. Починаючи з 1988 року на страховому ринку України виникли перші кооперативи, а з 1990 року – перші страхові компанії [ 2; c. 7 ].
Більшість страхових компаній в початковому періоді функціонувала за принципом фінансових пірамід.
У 1995 році почався процес банкрутства та ліквідації багатьох страхових компаній. Була потреба посилення надійності страхового захисту ринкових суб’єктів господарювання. Новий етап страхового ринку в Україні розпочався після прийняття у 1996 році Закону “Про страхування”, згідно з яким у країні розпочався процес упорядкування, регламентації та державного нагляду за страховою діяльністю. Законодавчо було визначено такі положення: загальні поняття страхування, об’єкти і суб’єкти страхових відносин, види обов’язкового страхування, специфічні ознаки договору страхування, порядок і умови виплати страхових платежів і страхових відшкодувань, умови забезпечення платоспроможності страховиків, порядок формувань, страхових резервів, компетенцій і функції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд) умови, ліцензування страхових компаній.
Незважаючи на відносний динамізм розвитку страхового ринку в Україні, він все ж таки порівняно з країнами Європи має незначну питому вагу. За даними Ліги страхових організацій Європи, на нього припадає лише 0, 05% загального обсягу страхових послуг, які надаються на нашому континенті. У цілому рівень розвитку вітчизняного страхового ринку охоплює не більше 10% ризиків, що є в Україні, у той час як в розвинутих державах цей показник сягає 90-95%.
Особливістю вітчизняного страхового ринку є відсутність транснаціональних страхових компаній або їхніх філій. Українське законодавство не дає змоги їх створювати, що зумовлено захистом страхової системи від конкуренції з боку іноземних компаній і використання вільних коштів страховиків для інвестицій у власну економіку. В той же час іноземні страхові компанії активно проникають в Україну за перестрахувальними схемами і мають з цього немалі прибутки [ 3; c. 8 ].
Особливістю сучасного страхового ринку України є те, що уже здійснена гармонізація видів страхування з прийнятими у світі традиціями. Адаптовано 17 стандартних вимог, прийнятих у ЕП; проведена структуризація страхового ринку відбувається інтеграція України з Європейським страховим ринкам. Зокрема, Україна приєдналася до міжнародного страхування відповідальності автовласників у системі “Зелена картка”. Відбувається входження України до Всесвітньої організації торгівлі – Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС) бо страхові послуги за страхування торговельного товаропотоків посідає перше місце серед усіх видів фінансових послуг.
Отже, страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку національної економіки.

Завдання курсової роботи обумовлені її метою:
1. Дослідити становлення та розвиток ринку страхових послуг в Україні.
2. Охарактеризувати фінансову діяльність страховиків.
3. Розкрити питання аналізу прогнозування діяльності Рівненської обласної страхової організації НАСК «ОРАНТА»
Об’єктом дослідження є « фінансова діяльність страховиків.».
Предмет дослідження:
Це найбільш значимі з практичної та теоретичної точки зору властивості, сторони, особливості, об’єкти які підлягають безпосередньому вивченню.
Методи дослідження:
1. Застосовано системно-діяльністний підхід як загальнонауковий принцип дослідження;
2. В основному робота написана з використанням методів якісного та кількісного аналізу;
3. При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення.
Практична цінність курсової роботи:
Полягає в набутті практичних навичок і вмінь для подальшої роботи за спеціальністю.

Вагомий вклад у дослідження теоретико-методологічних та організаційно-правових основ фінансової діяльності страхової діяльності внесли такі вчені, як М.М. Александрова, Т.Г. Александрова, Т.М. Артюх, В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, Н.Н. Внукова, К.Г. Воблий, О.О. Гаманкова, О.А. Гвозденко, Л.М. Горбач, С.Л. Єфімов, О.М. Залєтов, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, Є.В. Коломін, В. Кругляк, О.Б. Крутик, М.В. Мних, Л.А. Орланюк-Маліцька, С.С. Осадець, Л.І. Рейтман, О.О. Слюсаренко, К.Є. Турбіна, В.В. Шахов, Р.Т. Юлдашев, Л.А. Юрченко, Т.О. Яковлєва та ін. Теоретичні проблеми та складові процесу інвестування детально розглянуто у працях В.В. Бачарова, І.А. Бланка, В.М. Геєця, Є.Ф. Жукова, Ю.Ф. Касімова, О.В. Мертенса, Д. Норткотта, А.А. Пересади, С.К. Реверчука, У. Шарпа, В.О. Чернова, А.В. Чупіса та інших вчених.