Управління наукою

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАУКОЮ 6
1.1 Поняття державного управління 6
1.2 Формування сучасної організаційної науки 14
1.3 Наукові заклади й наукові товариства в Україні 26
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ НАУКОЮ В УКРАЇНІ 31
2.1 Правовий статус суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності 31
2.2 Державні гарантії діяльності вчених, наукових працівників 39
2.3 Пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового
працівника 43
2.4 Повноваження суб’єктів державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності 50
РОЗДІЛ 3. ФОРМИ І МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ У НАУКОВІЙ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 55
ВИСНОВКИ 63
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 66

ВСТУП

Управління є необхідною умовою розвитку суспільства, спільної праці людей для досягнення певних цілей у відповідних сферах і галузях діяльності. Ця діяльність здійснюється людьми – суб’єктами управління й може бути охарактеризована як цілеспрямована сукупність дій, що забезпечують погодження і координацію спільної праці з метою досягнення суспільно значущих цілей та розв’язання поставлених завдань.
Різноманітність об’єктів управління дозволяє виділити основні його види: соціальне, технічне та біологічне.
Соціальне управління – діяльність людей, їх громадських і державних об’єднань, управління людини людиною, в цілому суспільством.
Технічне управління пов’язано зі створенням людьми, їх об’єднаннями машин і механізмів і використання їх з метою полегшення умов праці.
Біологічне управління спрямовано на використання об’єктивних законів природи, що відкриваються біологічними науками для створення нових сортів рослин і порід тварин.
Слід відзначити, що технічне й біологічне управління здійснюються в межах соціального, оскільки всі види управління пов’язані з об’єднанням зусиль людей для досягнення відповідних цілей, але мають різну спрямованість (об’єкт).
У теорії управління, в тому числі соціального, часто говорять про кібернетичне управління, яке набуло значного поширення. Однак кібернетичне управління пов’язано з усіма наведеними видами управління, вивчає їх з формального погляду. Досягнення кібернетики використовують у науці й практиці управління. Це, так би мовити, процеси управління, які за умов широкої комп’ютеризації, розвитку інформаційних систем досягли значного поширення та здійснюють вплив на всі сторони управлінської діяльності.
Актуальність теми. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» №1977-XII, із змінами від 07 липня 2010 р. визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку.
Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.
Проблему управління наукою досліджували такі вчені, як Авер’янов В., Біла Л. Р., Картузова І. О., Гончарук С.Т., Ківалов С.В., Коваль Л.В., Юсупов В. А. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.
Об’єктом дослідження є особливості розвитку та функціонування науки в Україні.
Предметом дослідження є адміністративно-правові джерела та норми управління наукою в Україні.
Мета дослідження полягає в характеристиці особливостей управління наукою в Україні. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати теоретико-методологічні основи дослідження державного управління наукою;
2. Визначити правовий статус суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності;
3. Проаналізувати державні гарантії діяльності вчених, наукових працівників;
4. Коротко охарактеризувати повноваження суб’єктів державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності;
5. Дослідити форми і методи державного регулювання та управління у науковій і науково-технічній діяльності;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Емпіричний: бесіда, спостереження, анкетування для практичної частини роботи.
3. Метод порівняльного аналізу для порівняння різних нормативно-правових джерел.
4. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
5. Метод ретроспективного аналізу: для порівняння нормативно-правових актів у різні роки.
6. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.