Перспективи проблемного навчання (початкові класи)

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ 6
1.1 Поняття „проблемне навчання” та особливості його призначення 6
1.2 Пізнавальна активність молодших школярів та її вікові
особливості 10
РОЗДІЛ 2 СТРУКТУРА ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ 16
2.1. Поняття структури проблемного навчання 16
2.2. Умови оптимального використання проблемного навчання 19
2.3. Ефективне педагогічне керівництво пізнавальною діяльністю школярів 23
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 31

ВСТУП

Школа сьогодні – це, перш за все, школа самореалізації і самоактуалізації особистості Наше завдання не тільки дати дітям суму знань, але навчити спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити вихід із нестандартної ситуації – іншими словами, – навчити найвищому із мистецтв – мистецтву жити.
Реформування освіти в Україні передбачає інший підхід у конструюванні змісту освіти – цінність змісту ставиться в залежність від того, наскільки він сприяє застосуванню методик, які формують творчу, мислячу особистість.
В наш час виникає суперечність між наростаючим об’єктом інформації і обмеженими сторонами навчання, яка викликає необхідність постійного вдосконалення навчального процесу. В останні роки поряд із змінами програми ведеться пошук надійних шляхів розвиваючого навчання. Він здійснюється в основному в 3 напрямках: в області програмного, програмованого і диференційованого навчання. Важливе значення надається проблемному навчанню, основна мета якого, як відомо, полягає у збагаченні активного ставлення учнів до оволодіння знаннями, інтенсивного розвитку їхньої самостійної пізнавальної діяльності та індивідуальних творчих здібностей. Проблемне навчання являється основним засобом активізації розумової діяльності учнів, розвитку в них тяги до знань і бажання вчитися. Одночасно воно є умовою творчих здібностей школярів.
Організація проблемного навчання сприяє більш активному і продуктивному засвоєнню учнями найважливіших знань про предмети, взаємозв’язки і закономірності.
Проблемна активність учня, зокрема, учня початкових класів – це одна із центральних проблем педагогіки. Вона була стержнем багатьох педагогічних теорій минулого (Я. А. Коменського, Й. Г. Песталоцці, Ф. Дістерверга, К.Д.Ушинського). І це не випадково, оскільки сам процес людського пізнання носить активний, творчий характер, а здібності людські, в тому числі і пізнавальні, розвиваються лише в активній самостійній діяльності. В проблемному навчанні створюються найбільш сприятливі умови для формування таких якостей особистості, як пізнавальний інтерес, творча активність і самостійність.
Питання проблемного навчання досліджувало ряд вчених, які остаточно єдиної думки у його розв’язанні не досягли. По різному трактується розуміння особливостей функціонування проблемності на уроці, а також сам безпосередній вплив проблемної ситуації на пізнавальну активність та психологічний стан особистості. Зокрема, М. М. Скаткін, а також І. Я. Лернер розглядають проблемне навчання як один із методів навчальної діяльності, який грунтується на самостійній пізнавальній діяльності учнів, а в свою чергу Махмутов М. І. обгрунтовує особливості проблемного навчання як цілої методичної системи, яка об’єднує різноманітні методи навчання [12, 30].
Також, вивченням даного питання займалися такі вчені, як Гаврилюк В.В., Бондар В.І., Ільницька І.О., Лозова В.І., Момот Л.Л., Мочалова Н.М. та ін. Однак сьогодні проблемне навчання є швидше теоретичною моделлю розвиваючого навчання, ніж реалізується на практиці як цілісний процес. Основні положення проблемного навчання недостатньо методично конкретизовані, не розроблені чисельні питання його доцільного застосування. Тому проблемність у сучасній масовій школі використовується епізодично і, як правило, не завжди ефективно. Основна причина відсутності широкого використання проблемного навчання полягає в тому, що теоретичні розробки питань, які стосуються проблемності, не доведені до рівня конкретної педагогічної технології. Отже, питання проблемного навчання в початковій школі досить актуальне на сьогоднішній день. Усвідомлення цієї проблеми і потреба опанувати теоретичними основами проблемного навчання та достатня розробленість цього питання в практичному аспекті зумовило вибір теми курсового дослідження.
Об’єктом дослідження є навчальний процес в початковій школі.
Предмет дослідження являє собою особливості впровадження проблемного навчання в педагогічний процес школи 1-го ступеня.
Мета дослідження характеристиці перспектив проблемного навчання в початкових класах. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Охарактеризувати поняття проблемного навчання;
2. Визначити особливості структури проблемного навчання;
3. Проаналізувати умови оптимального використання проблемного навчання в школі І ступеня;
4. Дати характеристику педагогiчному керiвництву пiзнавальною активнiстю школярiв;
5. Коротко охарактеризувати перспективи проблемного навчання в Україні;
Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:
1. Теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.
2. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.
3. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.
Базою дослідження являються наукові праці та практичні дослідження таких вчених-педагогів, як В.В., Бондар В.І., Ільницька І.О., Лозова В.І., Момот Л.Л., Мочалова Н.М., Махмутов М. І. та Скаткін М. М.
У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.