Загальні вимоги до анотацій

Загальні вимоги до анотацій
1.    Мова анотації повинна бути простою і доступною. Слід уникати зайвих увідних фраз, таких як: “Автор статті розглядає…”. Рекомендується вживати синтаксичні конструкції, притаманні мові наукових і технічних документів, уникати складних речень, які містять кілька підрядних.
2.    Анотацію бажано будувати з коротких фраз, не вживати в тексті різночасові дієслова, наприклад “Описані” і “Описуються”, зберігати єдиний час в усіх реченнях.
3.    Фрази слід будувати комплексно, при цьому використовуючи певні синтаксичні конструкції.
4.    Необхідно позбавляти текст анотації від зайвих деталей.
5.    В тексті анотації слід застосовувати стандартизовану термінологію, не вживати малопоширені терміни, або пояснювати при першій згадці в тексті.
6.    Скорочення і умовні позначення, крім загальновживаних, застосовують у виключних випадках або дають їм визначення при першому вживанні.
7.    Власні імена та географічні назви подаються у вигляді, в якому вони подані в тексті статті.
8.    Анотації на статті, за виключенням художньої літератури, включають в себе характеристику теми, проблеми, цілі роботи та її основні результати та висновки.
9.    Анотації на художні твори не є обов’язковими. Вони надаються за бажанням бібліографа, якщо він вважає необхідним дати пояснення до статті.
10.    В кінці останнього речення ставиться крапка.
Анотація повинна бути написана звичною мовою без використання непотрібних і малозрозумілих термінів. Вона повинна в стислій формі повідомляти, про що мовитися в тексті і яку користь від його прочитання можна отримати, тобто які теоретичні і або практичні знання дає цей твір, і які вимоги до читацьких знань пред’являє.[3]
Анотація не повинна містити:
1.    Відомості із бібліографічного опису.
2.    Загальновідому інформацію.
3.    Оцінювальні характеристики бібліографа – автора анотації.
4.    Використовувані в статті маловживані скорочення без їх розшифровування при першій згадці.
5.    Різночасові дієслова.
6.    Спеціальні терміни і вузьку наукову термінологію.
7.    Обширну цитату з даної книги.
8.    Повторення анотації на томи багатотомника.
Найбільш поширені помилки при складанні анотацій:
1.    Використання шаблонних словосполучень і окремих слів: «Автор розглядає., у статті повідомляється .».
2.    Повторення теми заголовка друкарського твору без необхідних уточнень.
3.    Вживання складних синтаксичних конструкцій, додаткових пропозицій, причетних і дієприслівникових оборотів.
4.    Приватне повторення родового відмінка.
5.    Безконтрольне вживання займенників «цей, той», яке заважає правильно зрозуміти сенс.[3].