Пресупозиція як стратегія

Пресупозиція як стратегія ввічливості спрямована на досягнення двох комунікативних ефектів: нейтралізація емоцій мовця по відношенню до висловлення та правильній розстановці необхідних акцентів, що робить процес спілкування ввічливо невимушеним. Пресупозиція переважно розглядається у двох тактичних напрямках: а) undestatement (применшення – коли говориться менше ніж мається на увазі) б) overstatement (перебільшення – коли мається на увазі менше ніж говориться).
Поняття пресупозиції однак є теоретично складним і тому видається логічним окреслити загальний механізм його функціонування, перш ніж переходити до мовних засобів. що його забезпечують. Загалом, поняття “пресупозиції” визначається як зв’язок між двома пропозицями ?Юл26?. Перенесення уваги слухача внаслідок зміщення акценту з одної пропозиції на іншу допомагає мовцю в загальному ствердити свою думку не ображаючи при цьому адресата, якому, в свою чергу, надається можливість погодитися (не погодитися) із оцінкою мовця. Така властивість пресупозиції зберігати правдивість базового твердження або пропозиції відома “як сталість під час заперечення” ?Юл 26?.
Understatement – це по суті применшення значимості спрямоване на поважне відношення до почуттів співрозмовника. До тактики применшення звертаються у випадках, коли йде мова про щось особисте, щось, що вимагає делікатного поводження (обмін враженнями, повідомлення трагічного, тощо). Применшення застосовують для вираження критики, скарги та іншої інформації неприємного для слухача змісту.
Засоби применшення характеризуються як емоційно-нейтральні, що допомагає утримувати розмову в руслі загальноприйнятих норм ввічливого поводження. Одним із засобів применшення негативності повідомлення є прислівники мінімізуючого значення, типу just, only, a bit, a little. Мінімізуючий ефект подібних висловлювань досягається за рахунок розмовного підтексту, а саме скалярного. Вживаючи дані прислівники, мовець автоматично, але недемонстративно заперечує усі інші ступені, що знаходяться по шкалі певної якості (в даному випадку такої категорії як кількість).
E.g.
Таким чином, акцент висловлювання зміщується на кількість. Дещо інша комунікативна мета досягається за рахунок слів невизначеної семантики, типу somehow, somewhat (non-assertive words) та “обмежувальних перформативів” ?березенко 137?: kind of, sort of. До цієї групи слів можна віднести і інші чергові вирази: more or less, so to speak, тощо. Об’єктом акцентування цієї групи лексичних одиниць є впевненість мовця у змісті свого повідомлення. первинне комунікативне значення даних лексичних одиниць – попередити про можливі неточності в інформації, що передається. Таким застосування даної групи мовних засобів зменшує категоричність висловлення як абсолютно правдивого і зміщує увагу га його істинність.
Прагматична природа даної групи виразів передбачає також акцент на спрямованості мовця на мовну кооперацію, позаяк лінгвістично маркуючи небезпеку потенційного непорозуміння, він підкреслює зацікавленість у подальшому процесі комунікації та його результатах. Звідси випливає і елемент ввічливості: (приклад з kind of, sort of, so to speak)
e.g.
Дієслова намірів, типу , які використовуються як самостійно так і з дієсловами мислення, зменшують тиск на адресата ?старикова 47? за рахунок внутрішньої семантики невизначеності. У цьому зрізі вони подібні до тривалих часових форм, що передають динаміку процесу, зміни об’єктивної або суб’єктивної дійсністі. Позаяк опис зміни об’єкта дійсності не є констатацією сталого стану цієї дійсності, висловлення з дієсловами даної групи набувають меншої категоричності, а отже демонструють і більший ступінь мовної поваги. Наприклад, “”.
В таких випадках також використовуються fillers (чергові вирази) посилюючи пом’якшуючий ефект. (приклад )