Як написати вступ до курсової роботи

Вступ свідчить про методологічну і методичну підготовку молодого дослідника, його вміння довести правильність вибору теми, її актуальність.
Вступ є своєрідним показником роботи студента: він виявляє, чи достатньо зібрано матеріалу, чи добре продуманий план, чи правильна наукова позиція дослідника, чи може студент внести у роботу дослідницький характер.
Вступ має бути ґрунтовним, конкретним, обсягом від 3 до 5 сторінок.
У вступі обґрунтовують:
•    актуальність обраної теми;
•    мету і зміст поставлених завдань;
•    формулюють об’єкт і предмет дослідження;
•    зазначають обрані методи дослідження;
•    теоретичну (джерельну) базу дослідження;
•    наукову та практичну цінність студентської науково-дослідної роботи;
•    її апробацію (при її наявності);
•    структуру роботи.
Актуальність – обов’язкова вимога до науково-дослідних робіт студентів. Вміння обрати тему, правильно її зрозуміти й оцінити точки зору своєчасності й соціальної значущості характеризує професійну зрілість студента. Для висвітлення актуальності достатньо 3-4 абзаців, де слід показати основне – сутність проблемної ситуації. Сформувати суть проблеми буде неважко, якщо студенту вдається показати, де полягає межа між сталим знанням і незнанням з предмета дослідження.
Проблему часто ототожнюють з питанням (тобто з положенням, яке також треба вирішити). Доцільно розуміти, що специфічною рисою проблеми є те, що для її вирішення необхідно вийти за рамки старого, вже досягнутого знання.
Зразок
Актуальність проблеми. З кожним роком зростає суспільна зацікавленість процесами, що пов’язані з новими явищами в галузях економіки та розвитку комунікацій, зокрема в галузі брендингу. Це, певним чином, можна пояснити тим, що бренд стає необхідним фактором розвитку бізнесу, а також каналом комунікації із споживачами. У його розкручування компанії вкладають мільйони, оскільки знають: витрати виправдані. Чим відоміша торгова марка, тим успішніший продукт.
Ми живемо у суспільстві, наявність у якому великої кількості запропонованих товарів привела до того, що споживачу стало дуже важко робити вибір. Можливо, навіть не кожен замислюється, що він купує не продукт, а ім’я. Ім’я, що стало брендовим. Досвід західних країн свідчить, що на сучасному конкурентному ринку по суті іде боротьба брендів за їх місце в свідомості споживачів. Товари та послуги, що не є брендами поступаються своїми позиціями на ринку в різних сферах товарних категорій.
На сьогодні і досі не існує якоїсь спільної думки про те, що таке бренд і чи, взагалі є українські бренди. Існує багато думок щодо цього питання, але найчастіше вони не лише не збігаються, а й суперечать одна одній. В Україні не існує законодавства, де ми змогли б знайти відповіді на поставлені запитання. Єдиним законодавчим актом, що хоча б якось стосується брендингу, є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Тому проблема дослідження і перспективи розвитку українських брендів, в порівнянні із зарубіжними, в умовах сучасності надзвичайно актуальна та визначає практичну значущість курсової роботи.