Вдосконалення організаційної структури підприємства

ПЛАН
Вступ
1. Зміст організації у менеджменті
1.1. Фази організаційного процесу
1.2. Організація та функція менеджменту
2. Поняття організаційної структури управління виробництвом
2.1 Організаційна структуру управління виробництвом
2.2 Принципи формування організаційної структури управління виробництвом
3. Розвиток організаційної структури управління виробництвом у сучасних умовах господарства
Висновок
Список використаної літератури

Вступ
Перебудова управління підприємствами почалась із змін у зовнішньому середовищі, які були, передусім, пов’язані з лібералізацією цін зовнішньої торгівлі та приватизацією. Відхід держави від управління виробництвом, руйнування вертикальної системи зв’язків, скасування обмежень на підприємницьку діяльність, скорочення обсягів державних закупівель і неплатежі за виконані замовлення, скорочення платоспроможного попиту, створення фрагментарних систем горизонтальних зв’язків—ось головні підсумки такої перебудови.
Зміни зовнішнього середовища позначилися на внутрішніх підсистемах і механізмах функціонування підприємств. Щодо останніх можна виділити два етапи їх розвитку. На першому етапі (початок — середина 90-х років) головна мета для основної групи підприємств звелася до виживання, завантаження існуючих потужностей, збереження трудових колективів. Об’єкти соціальної сфери передавалися на баланси територіальних органів влади, але численні підприємства зберігали у своїй власності житло та медичні заклади. Посилилися розбіжності між індивідуальними цілями вищого керівництва та підприємствами в цілому. Виробничо-збутова функція стала головною в управлінні ними. Був сформований новий для більшості підприємств вид діяльності, пов’язаний з розвитком зовнішньоекономічних зв’язків; розширилося надходження імпортних сировини та обладнання, переважно через посередницькі структури.
Часовий горизонт управлінських рішень звузився, знизився технічний рівень виробництва, сталися примітивізація продукції та деспеціалізація виробництва, особливо—на підприємствах воєнно-промислового комплексу та машинобудування. Зросло значення управління фінансами у досить специфічних формах—ухилення від сплати податків, приховані фінансові потоки, бартер. З’явилася диверсифікація активів, якої не існувало раніше.