Методи аналізу лексико-семантичних полів (детально)

Залежно від поставлених цілей в ході досліджень, окрім загальнонаукових прийомів, таких як спостереження і порівняння, дедукція і індукція, узагальнення і конкретизація, аналіз і синтез, було задіяно близько 100 методів та підходів (точне число вказати важко, оскільки окремі методи які можуть бути названі як самостійні одним автором, в інших дослідженнях розглядаються як підходи). В цілому вибір методів залежить від поставлених цілей та завдань. При цьому широко представлені методи аналізу. Зокрема, методами дефініційного, дедуктивного та індуктивного аналізу визначається склад лексико-семантичних угрупувань лексики. комунікативний аналіз використовуються з метою вивчення та визначення прагматичного потенціалу досліджуваних висловлювань. Виявлення семантики мотивуючих основ, задіяних в утворенні номінацій було б неможливе без використання елементів компонентного аналізу, який також корисний під час первинного відбору матеріалу та при зіставленні значень одиниць синонімічного ряду. Фреймові, реченнєві та сітьові структури допомогли в створенні концептуальної моделі поняттєвої категорії, яка є підґрунтям лексико-семантичного поля. Ці структури сприяли також поясненню явищ полісемії лексичних одиниць, що входять до складу ЛСП. Компонентний аналіз також застосовується для виділення лексико-семантичних пiдгруп лексики, яка вживається на номінації певних відтінків значення. При дослідженні фразем компонентний аналіз використовується для розкриття семантики фразеологізму за допомогою розкладання його фраземотворчих компонентів з опорою на парадигматичні зв’язки в системі, а також для встановлення семантичної структури певної групи лексики, він дозволяє визначити принципи розмежування та структурування конституентів лексико–семантичного поля за їх розміщенням від центра до периферії, застосовується для вивчення семантичної структури лексичних одиниць, що вживаються для вираження певного поняття; мав місце при розгляді семантики окремих частин мови. Компонентний аналіз часто здійснюється на основі словникових дефініцій. Він передбачає розкладання значення слова на диференціальні семантичні ознаки (семантичні множники). Саме компонентний аналіз та аналіз словникових дефініцій сприяють вияву компонента того чи іншого значення в тлумаченнях лексичних одиниць. Він також використовується для синхронного опису ядерних елементів лексико-семантичного поля для синхронного опису ядерних елементів поля та може бути спрямований на виявлення семантичного співвідношення початкового і результуючого значень лексем, що формують метафоричне словосполучення.
Оскільки для об’єктивної характеристики досліджених явищ виникає потреба в наведенні кількісних характеристик вживання певної мовної одиниці (встановлення абсолютної представленості, ступеня регулярності в рамках дослідження варіювання, пріоритетності вживання та коефіцієнта частоти вживання), то для наочності й переконливості результатів застосовувалася квантитативна обробка матеріалу, результати якої подаються або в тексті, або у вигляді графіків, або ж в таблицях.
Кількісний метод також необхідний для опрацювання матеріалів психолінгвістичного експерименту. Саме за допомогою кількісних методів, описаних, зокрема В.В.Левицьким [Левицький В.В. Квантитативные методы в лингвистике. – Винница: Нова книга, 2007. – 264 с.] визначаються кількісно-якісні характеристики вживання тих чи інших композиційних елементів художнього тексту.
Контрастивно-описовий метод, що ґрунтується на виявленні схожості та відмінності досліджуваних одинць і для спостереження над мовним матеріалом, що входить до скалду семантичних полів.
Контрастивний аналiз – може виступати як засобом, так і метою дослідження.
Концептуальный аналіз – це процедура, яка дозволяє через дослідження мовних представників концепту, що вивчається, встановити зв’язок явища, що стоїть за ним, із знаннями про навколишню дійсність і виявити зміст концепту як історико-культурного явища. Концептуальный аналіз є, фактично, цілим арсеналом дослідницьких прийомів, що використовуються для опису досліджуваного концепту та для з’ясування специфіки як мовних, так і художніх концептів.
Методи пресупозиційного та контекстуального аналізів дозволяють виявити вплив рольової структури ситуації спілкування і соціальних факторів на мовну семантику та функціональні особливості висловлювань.
За допомогою лексикографічного опису можна структурувати сигніфікат вербалізованої лексеми, а також вибудувати гіперо-гіпонімічну вісь співвідношення різних вербалізованих лексем.
Лінгвістичний опис, що включає в себе спостереження та класифікацію зібраного матеріалу в процесі аналізу мовних фактів при системному семасіо-ономасиологічному підході ).
Лінгвостилістичний аналіз не раз використовувався для вивчення функціональних особливостей лексики.
Лінгвістичне моделювання спрямоване на виявлення системи моделей метафоричних позначень часу, що дозволяє описати уявлення про категорію часу в національній картині світу.
Поєднавши лінгвостилістичний та лінгвопоетичний аналіз, можна розглядатит художній текст в різних площинах: у площині синтагматики й парадигматики, на композиційному, семантичному та стилістичному рівнях, на рівні мовних засобів, контексту й підтексту.
Завдяки порівняльному аналізу виявляються схожість і відмінності аналізованих об’єктів, визначених як «генетично близькі», проводиться зіставлення фактів, відзначених в мовах, що досліджуються.. Він допомагає відобразити специфіку сприйняття того чи іншого концепту носіями різних мов.
Логіко–семантичний аналіз, з наступним теоретичним узагальненням результатів, застосовано з метою диференціації кількісної лексики.
Метафоричний аналіз – це засіб експлікації когнітивних метафор, на яких базуються тропєїзовані лексеми і фразеологізми.
З метою виявлення ступеня фразеологічності того або іншого поєднання слів і віднесення його до фразеологічних одиниць застосовують метод фразеологічної ідентифікації.
Методи описового та порівняльного вивчення мовних одиниць дозволяють виявити та пояснити як спільні риси, притаманні обом досліджуваним мовам, так і особливості функціонування аналізованих засобів в окремій мові.
Оскільки існування семантичного поля передбачає наявність у ньому ядра та периферії, то для їх ідентифікації застосовують методи польового структурування.
Для характеризування кількісних параметрів поля застосовуються такі статистичні прийоми, як кореляція рангів, критерій Стьюдента (за допомогою яких виявляється ступінь близькості досліджуваних масивів текстів та наявність або відсутність взаємозв’язку між певними функціональними характеристиками).
При досліджені полів асоціативного типу необхідною є методика вільної асоціації, яка запозичена з психології і використовується при проведенні асоціативного експерименту.
Методом лінгвістичного моделювання розробляються схеми співвідношення вербального знаку та кінетичного протознаку в мові та мовленні. Таким чином виявляються системи моделей метафоричних позначень, що дозволяє описати уявлення про ту чи іншу категорію в національній картині світу.
Метод конкретного спостереження використовується на першому етапі дослідження, в той час, як метод наукового опису, який полягає в планомірній інвентаризації одиниць мови, пояснює особливості їх структуризації і функціонування. Метод наукового опису реалізується в сукупності прийомів компонентного аналізу і направлений на виявлення семантичного співвідношення початкового і результуючого значень лексем, що формують метафоричне словосполучення.
Метод дистрибутивного аналізу покликаний виділити функціонально значущі компоненти метафоричного значення, що виявляються в типових словосполучень.
Інтроспективний метод передбачає врахування соціальних, культурних і ін. чинників та фонових знань, одержаних на основі минулого досвіду індивіда і соціальних груп».
Для аналізу і теоретичного узагальнення конкретного матеріалу служить метод наукової дедукції.
Описово-співставні та структурні дослідження використовуються при аналізі фактичного материалу синхронного стану мови.
Описовий метод з такими його прийомами, як компонентний аналіз, лінгвістичний експеримент, інваріантний аналіз, внутрішньомовне зіставлення використовують під час аналізу системи засобів вираження первинних функцій семантичного поля та для наочного аналізу іменникових синтагм. Описовий із застосуванням прийомів зовнішньої та внутрішньої інтерпретації є засобом дослідження стилістичних характеристик номінації. Він передбачає безпосереднє спостереження, аналіз, класифікацію і зіставлення мовних засобів.
Описовий та проблемний аналіз культурологічної, лінгвофілософської, психологічної літератури використовується при розгляді культурно-типологічних особливостей поняття числа та його специфіки в історії російської культури.
Описовий метод включає в себе спостереження і класифікацію емпіричного матеріалу.
Для ідентифікації отриманих шляхом суцільної вибірки фактів контекстної реалізації значення застосовується описово-аналітичний метод, який також корисний для накопичення, систематизації та виявлення закономірностей функціонування мовних одиниць у тексті.
Опитування інформантів, які повинні бути носіями мови, використовується для перевірки коректності трансформацій, зроблених автором роботи.
Перифрастичний прийом стає незамінним при зіставленні семантики втілень образу засобами різних частин мови і лексичних груп.
Польовий метод серед зазначених методів посідає особливе місце . Семантичне поле в проаналізованих роботах розуміється не як мовне явище, а як спосіб комплексного подання матеріалу; використовується для створення лексико-семантичного поля концепту як засіб моделювання смислового простору.
В процесі аналізу мовних фактів при системному семасіо-ономасіологічному підході застосовувється порівняльно-типологічний, метод, що передбачає порівняльний аналіз умовного концепту в синтаксичній структурі мов. Порівняльно-історичний метод, застосовують при аналізі давніх форм і значень лексем. Він є сукупністю дослідницьких прийомів, спрямованих на розкриття походження мовного явища і його подальшої історії.
Порівняльно-співставний метод дає чітке уявлення про ознаки схожості і відмінності досліджуваних одиниць та їх функцій в художніх текстах, написаних в різні періоди або різними мовам. Порівняння та співставлення може також стосуватись пошуку подібностей та відмінностей у комунікативній поведінці соціально- та ситуативно-домінантних індивідів. При порівняння відповідних семантичних полів різних мов він дозволяє встановити схожість і відмінності в мовній концептуалізації того чи іншого поняття в різних лінгвокультурах.
Прагматичний аналіз сприяє вивченню та визначенню прагматичного потенціалу досліджуваних висловлювань та осмисленню “локальних” прагматичних настанов
Прийоми лексикографічного опису використовуються для демонстрації специфіки ключових слів.
Пряме тлумачення слова дозволяє виявити відсутність розуміння респондентами внутрішньої форми.
До психолінгвістичного експерименту вдаються, щоб одержати можливість встановити співвідношення між загальним та індивідуальним у розумінні й мовному вираженні концепту, а також показати сучасні, актуальні значення, в яких вживаються проаналізовані лексеми.
Метод реконструкції був застосований для висловлення припущень відносно первісної мотивації розглянутих лексичних одиниць і граматичних форм, що дало змогу відтворити їх етимологію.
Семантико-контекстуальний метод визначає особливості синтагматики проаналізованих одиниць та можливості мовного вираження в текстах.
Семантико-стилістичний сприяє встановленню функціонального навантаження лексико-синтаксичних одиниць;
Метод семантичних опозицій об’єднує методи компонентного аналізу і опозицію “значення – смисл”. Ця методика дає змогу розмежувати стабільний інваріантний семантичний компонент і різні змінні смисли, які утворюютьсяі відносно незмінним значенням.
Семно-компонентний аналіз допомагає з’ясувати семантичну структуру проаналізованих слів, а дистрибутивний аналіз виявляє сполучуваність слів, яка є додатковою ознакою концепту, допомагаэ виявити семантичну структуру проаналізованих слів.
Методом системного лінгвістичного опису дають характеристику спільності слів з урахуванням внутрішньої ієрархії досліджуваних явищ;
Системно-функціональний аналіз невербальних одиниць у їх взаємодії з вербальними, а також у їх автономному функціонуванні у процесі комунікації;
Спостереження забезпечує первинний рівень ідентифікації текстового матеріалу і описаних в науковій літературі моделей, дозволяють проаналізувати форму і семантику, стилістичну та композиційну роль складників семантичного поля.
Статистичні методи потрібні в ході аналізу кількісних параметрів досліджуваних семантичних полів; вони також застосовуються в тих випадках, коли проводиться кількісний підрахунок; при обробці результатів письмового опитування: підраховуєтьсяся кількість однакових відповідей і загальна кількість асоціацій на заданий стимул; з їх допомогою проводиться дослідженя функціональної активності мовних одиниць.
Статистико-дистрибутивний аналіз використовується для проведення проспективного та ретроспективного дослідження напрямків розвитку лексики.
Структурний метод включає в себе аналіз словникових дефініцій та компонентний аналіз, елементи статистичного методу та контекстуальний аналіз використовується з метою дослідження функціональної спроможності лексики в тексті.
Структурно-семантичний метод грунтується на єдності значень і засобів, служить для виявлення змін в структурно-семантичній організації фразеологічних одиниць.
Структурно-системний підхід слугує для опису парадигматичних зв’язків концепту у межах лексико-семантичного поля.
Метод ступеневої ідентифікації значення потрібен для співвіднесення значень лексичної одиниці з певною поняттєвою сферою та виявлення домінанти синонімічного ряду.
Субституція (тобто підстановка сучасних еквівалентних форм) та проба на елімінування використовуються для перевірки наявності починального значення в структурі одиниць, які аналізуються; Субституція дає можливість точніше визначити семантику досліджуваних слів, динаміку розвитку їх значення і форми;

.
Типологічний метод дозволяє кваліфікувати тематичні словотворчі групи;
Для відмежування мовних одиниць, які є об’єктом дослідження від омонімічних мовних елементів застосовують трансформаційний аналіз; він дозволяє визначити внутрішню синтаксичну будову дериватів і композитів і виявити в їх семантичній структурі наявність або присутність грамматичних ознак досліджуваних відносин. Цей метод полягає у перебудові однієї конструкції в іншу, при якій отримана трансформа відрізняється від вихідної за структурою, зберігаючи інваріант смислу
На більшості стадій аналізу використовується функціонально-семантичний метод.

Метод семантичного диференціалу, розроблений Ч.Осгудом, ґрунтується на принципі асоціації між поняттям, що позначає об’єкт оцінки, і тими або іншими вербальними антонімами, що характеризують спрямованість і інтенсивність оцінки. [http://www.cultsock.ndirect.co.uk/MUHome/cshtml/introductory/semdif.html]
Концептуальний аналіз дозволяє об’єктивніше підійти до пізнання механізму перекладу і, відповідно, до рішення як його основної задачі – адекватності перекладу, так і більш часткових проблем, проте .він не позбавлений також певної частки суб’єктивності.
Враховуючи досвід застосування перерахованих вище методів, поставлені завдання й загальний напрямок дисертації визначили головний метод дослідження, а саме описовий з такими його прийомами, як компонентний аналіз, інваріантний аналіз, міжмовне зіставлення.