Методи аналізу лексико-семантичних полів

Cлід зазначити що семантичні поля можуть виступати самостійним предметом та об’єктом дослідження. Так у книзі, написаній російським радянським мовознавцем Р. С. Щуром (1929-1981), даний аналіз концепцій поля в мовознавстві на основі гіпотези про існування в мові різних типів груп [Щур Г.С. Теория поля в лингвистике. – М., 1974. – 256 с.]. У основу об’єднання елементів в дані групи встановлені інваріантний і функціональний принципи. Велика увага приділяється також питанню про співвідношення між поняттями «поле», «система», «структура», «зв’язки», «відносини», «зіставлення».З.Н.Вердієва, в залежності від значень характеру понять, що позначаються словами, розподіляє іменники та прикметники між сімома категоріями (прикметники, що позначають власну ознаку, прикметники, що позначають динамічну ознаку, прикметники, що позначають ознаку відношення, прикметники, що позначають належність до певного класу явищ, предметні іменники, іменники, що позначають живі істоти та речовинні іменники. [Вердиева, З. Н. Семантические поля в современном английском языке: учеб. пособие для пед. ин-тов / З. Н. Вердиева. – М. : Высшая школа, 1986. – 120 с. – с. 111]. Дослідженню різних семантичних полів, підполів та мікрополів як поширених європейських мов, так і мов народів та народностей України та Росії присвячено велику кількість дисертаційних досліджень. Крім того, метод семантичних полів є одним із шляхів дослідження лексики [Васильев Л.М. Методы современной лингвистики: Учебное пособие / Башкирск. гос. ун-т. – Уфа, 1997. – 180 с.] та методом навчання [ASemanticFieldApproachtoPassiveVocabularyAcquisitionforReadingComprehensionJohnT. Crow,JuneR.QuigleyTESOLQuarterly, Vol. 19, No. 3 (Sep., 1985), pp. 497-513].

Незважаючи на інтенсивність вивчення даної галузі, ще не вироблено якогось обмеженого кола оптимальних методів дослідження семантичних полів. Надзвичайно детальну класифікацію методів лінгвістичних досліджень дає К. Тищенко [Тищенко К. Метатеорія мовознавства. – К.: Основи, 2000.- 350 с], який, з одного боку поділяє їх на методи описово-зiставного аналiзу,. кiлькiсного та якiсного аналiзу, реконструктивного синтезу, системного синтезу та методи лiнґвопедагогiки, а з іншого – методи транстопіки, евлектики, iнтекстики, син тактики, десиґнiки, десиґнiї, синтактiї, iнтекстiї, евлектiї та транстопiї, при чому один і той же метод (наприклад, казуальний, статистичні методи, метод картографування) може належати до різних груп. Проте, проаналізувавши 104 дисертаційні дослідження, які прямо чи опосередковано пов’язані з системним вивченням семантики, зокрема з дослідженням семантичних (лексико-семантичних, лексико-граматичних, функціонально-семантичних, лексичних) полів, підполів та груп, ми помічаємо ще більшу різноманітність найменувань застосованих методів, ніж згадується у зазначених вище авторів в контексті методології вивчення мови в цілому.