Класифікація мовних засобів ввічливості, дистаціювання

Наступна класифікація, запропонована на узагальненому перлокутивному ефекті окремих мовних засобів, які лежать в основі усіх мовних актів ввічливості. Дані стратегії є систематизацією несемантичних граматико-лексичних маніпуляцій над змістом потенційного повідомлення. Передумовою для появи даної класифікації, однак, став практичний досвід спілкування, який підпорядковується двом основним комунікативним принципам: а) уникати прямолінійності б) уникати мовчання. Головними ж стратегіями є наступні:
1.    Дистанціювання
2.    Пресупозиція (припущення)
3.    Пом’якшення
4.    Стратегія підтримання розмови
Дистанціювання спрямоване на менш безпосереднє і відповідно більш ввічливе вираження прохань, наказів, пропозицій та запитань. У цьому зв’язку використовуються наступні часові форми та моделі: часові форми представлені майбутнім та минулим неозначеним часом (Future Simple, Past Simple), які заміняють відповідні вирази поставлені у теперішньому неозначеному часі, задля віддалення змісту повідомлення від моменту мовлення.
Використання Future Simple та Past Simple, наприклад, „Will you?” в типових формулах наказів, „Shall I or we?” і в пропозиціях, „I wondered / I thought…” ?3; 9? у ввічливих проханнях допомагає змістити їх від теперішнього моменту мовлення і зробити менш відвертими ?3?.
Теперішній тривалий час є більш прийнятною формою по відношенню до Present Simple, зокрема у випадках коли мовець прагне висловитись менш вимушено. З цієї точки зору майбутній і минулий тривалий час (Future Continuous, Past Continuous) володіють двома рівнями дистанціювання і тому є найменш прямими часовими формулами.
Наприклад: – пряме прохання: “I wondered if you had…”?3; 9?;
– непряме прохання: “I was wondering if you had a bag to spare?” ?3; 9?.
Форми подовженого часу часто використовуються задля внесення у комунікативний акт відтінку побічно кинутого коментаря, тому навіть наміри та пропозиції, виражені у Continuous характеризуються нижчим рівнем комунікативного тиску на слухача ?Куз?.

Аналогічно часто тривалий час використовується у загальноприйнятих формулах ввічливого прохання () та прощання ().
Модальні дієслова could, would , might також можуть виступати в ролі засобів дистанціювання, що дозволяють уникнути прямолінійності висловлення. Запитальні конструкції, що включають подані дієслова традиційно використовуються для вираження ввічливого прохання, пропозиції або критичної оцінки.
E.g.

Використання модальних дієслів не тільки зменшує категоричність вищезгаданих комунікативних актів, але й додає елемент невизначеності у запроси інформації, таким чином зменшуючи рівень нав’язування:

Дієслово would в сукупності з дієсловами говоріння/мислення (say, call, think) та переваги (like, prefer) також складає основу деяких загальноприйнятих формул, наприклад, пропозиції, побажання:
e.g Would you like to see higher-level U.S. officials become involved in this region? ?Newsweek 16.06.1997?
Модальні дієслова з “if” також використовуються формул ввічливого питання, пропозиції поради, наказу: “I wonder if you might be interested in..”, “If I were you I would..”.

Рекомендації та побажання, запитання особистого характеру і відмови у проханнях, заборони набувають більш тактовного звучання в умовному способі: e.g “If I were you I wouldn’t…” (for action)
“If I were you I didn’t…” (for state)
Щодо пар дієслів will-would, shall-should, то механізм їх вибору підпорядковується комунікативному контексту, зокрема компоненту соціальної відстані між комунікантами. Так, “will” вживається в розмові між комунікантами, які знайомі протягом довгого часу, “would” є більш “обачною” формою, властивою контактам між малознайомими співрозмовниками ?послуга?.
Задля посилення переконливості повідомлення мовець може вдатися до запитальної конструкції з “will” та “would” у заперечній формі. Це дозволяє зберегти наявний рівень мовної поваги, не ризикуючи отримати відмову.
Як бачимо форми подовженого часу, часові форми Past Simple, Future Simple  модальні дієслова забезпечують відтінки невизначеності, віддаленості від моменту мовлення та різного роду аспекти суб’єктивної модальності (можливості дії – could , бажання – would, відтінок упевненості -should, ймовірності – might ) ? островська  187?. Дані структури складають невід’ємну частину негативного типу ввічливості, позаяк поглиблюють рівень поваги присутній у непрямих комунікативних актах апріорі. Всеохоплюючою прагматичною особливістю даної стратегії є прагнення розірвати зв’язок  з об’єктивною дійсністю.