Сутність та особливості єдиного податку для фізичних та юридичних осіб підприємницької діяльності

Вступ

Податкова система – це сукупність податків, зборів та інших обов’язкових платежів і надходжень в бюджет та державні цільові фонди, діючі у встановленому законом порядку. Мета, структура та роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка здійснює її в країні самостійно, виходячи з завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги й фінансові санкції, а також обов’язки, які є невід’ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги щодо ефективного ведення господарства в країні.
Податки є необхідним ланцюжком економічних відносин в суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток та зміна форми державного устрою завжди супроводжується перебудовою податкової системи. В сучасному цивілізованому суспільстві податок – основна форма доходів держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку та структуру, на стан науково-технічного прогресу. Податки відомі з давніх-давен, ще на початку розквіту людської цивілізації. Їх поява пов’язана з самими першими суспільними потребами.
В розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три найбільших етапи. На першому етапі розвитку від стародавнього світу до початку середніх віків держава не має фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона лише визначає загальну суму засобів, яку бажає отримати, а збір податків доручає місту або общині. Надто часто вона звертається по допомогу відкупщиків. На другому етапі (XVI – початок XIX ст.) в країні виникає мережа державних установ, в тому числі фінансових, і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, наглядає за процесом збору податків, визначає цей процес більш-менш широкими рамками. Роль відкупщиків податків в цей період ще дуже велика. І, на кінець, третій, сучасний етап – держава бере на себе усі функції встановлення і стягнення податків, так як правила оподаткування встигли відпрацюватися. Регіональні органи влади, місцеві общини відіграють роль помічників держави маючи той чи інший ступінь самостійності.
Система оподаткування України являє собою сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів в бюджет та надходжень в державні цільові фонди, що стягуються у встановленому порядку. На сьогодні її стан можна охарактеризувати як створення основ.
Здійснюючи дію на економіку, держава, як правило, переслідує наступні основні цілі:
• досягнення постійного стійкого економічного зростання;
• забезпечення стабільності цін на основні товари та послуги;
• забезпечення повної зайнятості працездатного населення;
• створення системи соціальної захищеності громадян, насамперед пенсіонерів, інвалідів, багатодітних;
• рівновага в зовнішньо –економічній діяльності.
Досягнути цих цілей одночасно практично неможливо. Знайти збалансоване співвідношення – це і є головне в економічній політиці держави.
Основним інструментом державного регулювання є податкова політика і фінансовий вплив на приватне підприємництво.
За допомогою лише економічних регуляторів, властивих ринковому господарству: оподаткування, кредитування, інвестування, держава спонукає приймати бажані варіанти господарської діяльності, що задовольняють суспільні потреби.
Через податки, пільги та фінансові санкції, а також зобов’язання і відповідальність, що виступають невід’ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в Україні.