Особливості організаціїі функціонування блоків політичних партій в Україні

Зміст
Вступ 3
Розділ І Сутність поняття блоку політичних партій 7
1.1Теоретичне визначення поняття блоку політичних партій 7
1.2.Визначення блоків політичних партій як суб’єктів виборчого процесу в українському законодавстві 14
1.3 Блокування політичних партій як виборча стратегія 23
Розділ II Особливості організації блоків політичних партій в Україні 31
2.1.Характеристика і динаміка обєднань українських політичних партій у блоки 31
2.2 Івент- аналіз основних блоків політичних партій в Україні 38
2.3 SWOT-аналіз блоків політичних партій, представлених у парламенті України 70
Розділ ІІІ Діяльність блоків політичних партій в Україні 75
3.1 Функціонування фракцій блоків політичних партій у парламенті 75
3.2.Стан реалізації виборчих обіцянок блоків політичних партій, представлених у парламенті 84
3.3. Діяльність місцевих блоків політичних партій на прикладі Тернополя і Рівного 90
Висновки 98
Список використаних джерел і літератури 101

Вступ
Демократичні трансформації на сьогодні чітко окреслили тенденції політичного розвитку в Україні. Цей процес ставить перед суспільством нові запитання, зокрема функціонування партій у нових умовах, їх ідеологічного та інституційного розвитку. Особливу увагу привертає практика створення блоків політичних партій, оскільки такий суб’єкт є достатньо новою формою участі політичних сил у виборчому процесі.
Навіть оптимальний, з огляду на політичний досвід розвинутих західноєвропейських країн, варіант поєднання виборчої системи і форми державного правління може не забезпечити політичної стабільності та структурування парламенту, якщо не будуть продумані та врегульовані навіть найменші елементи електорального механізму. Одним з таких елементів є формування блоків політичних партій. Встановлений бар’єр представництва дозволяє потрапити до Верховної Ради України дрібним партіям, які нерідко створюються під конкретного політичного діяча з метою отримання депутатських місць та лобіювання своїх вузькогрупових інтересів. Блокування партій дає реальний шанс таким утворенням подолати загороджувальний бар’єр і потрапити до парламенту, після чого виборчі блоки розпадаються. Разом з тим блокування може стати кроком на шляху до укрупнення і впорядкування партій. Крім єдності об’єднавчий процес включає й інший аспект, а саме різноманітність та різнорідність. Співвідношення єдності та різноманітності (тобто збереження певної автономії) є одним з головних аспектів консолідації. Вони стимулюють консолідаційні процеси в суспільстві та державі, є запорукою поглиблення демократизації, реалізації її принципів і інститутів.
Упровадження змін до Конституції України у 2006 р. та перехід до пропорційної системи виборів стимулювали подальший розвиток в Україні практики створення блоків політичних партій. Кількість партій, що беруть участь у виборах у складі блоків відносно до партій , що йдуть на вибори самостійно , зростає. На законодавчому рівні не існує жодної норми, яка б регулювала функціонування виборчих блоків після перемоги на виборах, що впливає на їх діяльність. Усі ці аспекти зумовлюють актуальність дослідження особливостей організації і функціонування блоків політичних партій в Україні. Окрім того, як свідчить опрацьована у процесі дослідження література, ця тема є мало вивченою.
Більшість дослідників розглядають питання блоків політичних партій з точки зору політичного менеджменту і маркетингу. Зокрема О. Петров у своїй роботі «Стратегії політичних сил на парламентських виборах 2006 року» дослідив блокування політичних партій як виборчу стратегію, особливо зосередивши при цьому увагу на «іменних» блоках. Це ж питання розглядав Ф.Ілясов у праці «Политический маркетинг. Искусство и наука побеждать на виборах» . В. Поляков вивчав блоки політичних партій з погляду брендінгу.
Ґрунтовні дослідження є щодо теоретичного визначення поняття блоку політичних партій. У цьому напрямку варто відзначити роботу Б. Райковського « Сучасні політичні партії та блоки у виборчих процесах», О. Туркевича «Консолідація політичних партій в Україні: визначення поняття» та Ю.Кальниша « Політичні партії: логіка об’єднавчого процесу». У даних дослідженнях вказуються різні підходи ло визначення поняття блоку, а також пояснюються відмінності між основними формами партійних об’єднань. З юридичної точки зору блоки політичних партій досліджували О.Лялюк та М.Казанцев, зокрема у своїх працях вони аналізують правову природу договору про створення блоків. Багато науковців, зокрема Г.Мазуренко у праці «Реформування виборчого законодавство та його вплив на партійну систему в Україні» І.Кресіна, О. Перегуда у монографії «Парламентські вибори в Україні: правові і політичні проблеми» , С. Конончук у статті « Потреби і перспективи реформування виборчої системи України» , згадувало про блоки політичних партій, досліджуючи питання реформування виборчої системи.
Отже, дослідження блоків політичних партій цікавить сучасних науковців, про що свідчить наявність статтей і публікацій про різні аспекти цього явища. Однак комплексних ґрунтовних досліджень щодо механізму створення і діяльності блоків партій в Україні не проводилось. У більшості з цих робіт предметом дослідження є політичні партії чи виборчі системи, а не власне блоки.
Новизна цієї роботи полягає у всебічному теоретичному розгляді поняття блоку політичних партій з точки зору політології, юриспруденції, менеджменту, а також виявленню специфіки організації і діяльності блоків політичних партій саме в Україні за сучасних умов.
Об’єктом роботи є українські політичні партії, а предметом особливості організації та діяльності блоків політичних партій в Україні. Об’єкт та предмет роботи доцільно визначати саме так, оскільки основою блоків є політичні партії. При цьому варто зазначити, що у роботі увагу зосередженно саме на тих блоках політичних партій, що пройшли до парламенту за результатами виборів 2007 року.
Метою роботи є визначення специфіки організації та функціонування блоків політичних партій в Україні
Відповідно до мети було поставлено ряд завдань:
1.Зясувати суть поняття блоку політичних партій і його відмінність від інших форм об’єднань політичних партій
2.Визначити особливості законодавчого регулювання діяльності та організації блоків політичних партій в Україні та порівняти його з законодавством інших країн
3.Простежити механізм об’єднання політичних партій у блоки
4.Встановити специфіку діяльності блоків політичних партій в Україні
В процесі дослідження застосовувались наступні методи:
Системний метод сприяв розгляду блоків політичних партій як цілісної системи, допомігши визначити роль і особливості кожної складової блоків політичних партій, їх структуру та функціонування. Порівняльний метод посприяв виявленню відмінностей у регулюванні діяльності та створення блоків політичних партій у законодавстві різних країн. Метод герменевтики був задіяний протягом всього дослідження задля конкретизації терміно-понять, що склали основний поняттєво-категоріальний апарат проблеми. За допомогою формально-догматичного методу було здійснено аналіз нормативних приписів законодавчих актів України, присвячених організаційно-правовим питанням функціонування блоків політичних партій.
Аксіологічний підхід дозволив оцінити якість положень законів, які регламентують діяльність політичних блоків. Також у дослідженні використовувався метод івент-аналізу, що дало можливість виявити особливості організації блоків політичних партій в Україні. Метод swot-аналізу допоміг виявити перспективи блоків політичних партій.
Джерельну базу цієї роботи становлять закони, програми блоків політичних партій, звіти громадських організацій, зокрема Комітету виборців України.
Структура роботи включає вступ, три розділи, дев’ять підрозділів, висновки, список використаних джерел та літератури .