Організації зернового господарства України

ВСТУП

Україна вважається однією з найпотужніших аграрних країн світу. Її зовнішньоекономічна діяльність, здебільшого, залежить від поставок зерна закордон. Тому Україна впродовж десятиліть співпрацює з багатьма провідними, найбільш розвиненими країнами світу, що безпосередньо ставить її на один рівень з ними .
Звичайно, наша країна отримує значні доходи до держбюджету від поставок зерна на світовий ринок, але при цьому виникає проблема неправильної, неузгодженої цінової політики держави та проблеми пов’язані з цим під час здійснення торгівельних операцій. На даний момент, коли Україна знаходиться в умовах світової фінансової кризи, здійснюються пошуки нових шляхів подолання депресивного стану, в якому знаходиться економіка країни.
Актуальність теми дослідження. Зовнішньоекономічна політика держави повинна бути спрямована на подальшу інтеграцію у світовий простір на базі створення могутнього експортного потенціалу та досягнення збалансованості торговельного балансу. В такій ситуації саме експорт зернових культур міг би допомогти Україні вийти на новий, ефективніший рівень розвитку не тільки власної економіки, а й стати монополістом у сфері зернового продовольства як на території європейських країн так і за її межами. Безпосередня співпраця України з іншими державами зміцнить її авторитет на світовому ринку. А це, в свою чергу посприяє економічному росту на фоні інших держав світу.
Нові зв’язки України, пов’язані з зерновими поставками, виведуть її на зовсім новий рівень розвитку. В основному це позитивно вплине на рівень життя населення, на зменшення кількості соціально незахищених верств суспільства, яке потерпає від нестачі повноцінної, а головне своєчасної уваги з боку органів державної влади, які досить часто на це не звертають уваги. Від розвитку зернового господарства України значною мірою залежить рівень задоволення безпосередніх потреб населення держави.
Крім того правильне здійснення територіальної організації зернового господарства, дозволить уникнути катастрофічних наслідків світової фінансової кризи, що охопила територію України у 2008 році.
Метою роботи є визначення напрямків удосконалення територіальної організації та перспектив розвитку зернового господарства України на основі практичних та теоретичних аспектів досліджуваної проблематики, а також найти нові шляхи подолання труднощів у економіці держави не за рахунок власних доходів населення, а за рахунок правильної інтеграційної політики, що в свою чергу принесло б додаткові фінансові кошти у країну.
Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:
– вивчити теоретичні аспекти дослідження територіальної організації зернового господарства України на основі аналізу місця зернового господарства в структурі агропромислового комплексу, вивчення особливостей територіальної організації і його структур, та розгляду основних факторів впливу на дану галузь економіки;
– дати економічну оцінку територіальної організації зернового господарства України за 2006-2008 рр. з характеристикою особливостей територіальної організації зернового господарства України, оцінкою показників та факторів його функціонування;
– визначити основні напрямки удосконалення територіальної організації зернового господарства України на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду.
Предметом пізнання виступає зернове господарство України. Об’єктом дослідження є територіальна організація та перспективи розвитку даної галузі, що є дуже важливим для успішного функціонування усього агропромислового комплексу в цілому.
Основні положення дослідження. Агропромисловий комплекс України – потужний сегмент виробництва, що значною мірою визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, забезпечення держави продуктами харчування та відповідною сировиною. Даний сектор економіки об’єднує велику кількість галузей, що економічно, технологічно та організаційно взаємопов’язані між собою. Серед галузей агропромислового комплексу України найважливішою є зернове господарство. Це основа всього сільськогосподарського виробництва. Зернове господарство країни формує продовольчий фонд, забезпечує тваринництво фуражним зерном, створює резервні державні запаси зерна, формує певну частку експорту. Транспортування, зберігання, переробка, реалізація продукції зернового комплексу, науково-дослідницьке забезпечення є важливими і необхідними умовами функціонування та розвитку зернового комплексу. Розвиток зернового господарства є основною умовою підвищення ефективності виробництва інших видів продукції сільського господарства.
Концепція розвитку зернового господарства України на період до 2005 року передбачає суттєве збільшення виробництва зерна на основі неухильного підвищення урожайності зернових культур, структурної перебудови зернового господарства з метою забезпечення внутрішніх потреб у зернових та перетворення України з імпортера в експортера зерна.
У відповідності до поставленої мети та основних завдань робота має таку структуру: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел та літератури, додатки.
У вступі визначено актуальність теми, мету та завдання, об’єкт та предмет дослідження, вказані основні положення дослідження.
У першому розділі розглядаються теоретичні аспекти дослідження територіальної організації зернового господарства України, в другому розділі дається економічна оцінка територіальної організації зернового господарства України за 2006-2008 рр. Третій розділ присвячений вивченню основних напрямків удосконалення територіальної організації даної галузі. У висновках підводяться підсумки дослідження.