Вплив класицизму на культурний процес Європи

60.00 грн

Скачати курсову роботу

План:

1.Класицизм як культурно-історична епоха.
1.1.Соціально-історичні передумови виникнення класицизму.
1.2.Характеристика класицизму.

2.Художньо-естетична система класицизму.
2.1.Естетична складова класицизму.
2.1.Художнє мистецтво як відтворення естетики класицизму.

3.Класицизм і Україна.

I. КЛАСИЦИЗМ ЯК КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ЕПОХА.

Класицизм (від лат. classicus – взірцевий) – художній напрям, який виникає в епоху становлення та укріплення європейських монархій і опирається на норми та зразки античного мистецтва. Класицизмом називають також періоди і тенденції в історії європейської художньої культури, коли форми античного мистецтва стають естетичним еталоном.
Протягом трьох віків (поч. з XVI ст. – до 30-х XIX ст.) класицизм пройшов декілька етапів розвитку, пережив значні зміни. В XVII ст. класицизм був тісно пов’язаний з дворовою культурою французької абсолютистської держави. В цей період формувалася нормативна естетика, яка потребувала від мистецтва виконання певних законів та правил. Художні образи класицизму відрізнялися логікою і гармонією самовираження. Для архітектури класицизму (Ф. Мансар і А. Ленотр – автори дворово-паркового ансамбля у Версалі) були притаманні чіткість, геометрична правильність об’ємів, регулярність планування. В живописі (Н. Пуссен, К. Лоррен) популярним стало логічне завершення сюжету, ясна врівноважена композиція, лінійно-об’ємне планування, підкорення ролі кольору. В літературі та драматургії (П. Корнель, Ж. Расін, Ж. Б. Мол’єр) панувало правило трьох начал: часу, місця і дії; жанри ділилися на “високі” (трагедія, епопея, ода) і “низькі” (комедія, баллада, сатира). Принципи классицизму утверджуються в усіх видах мистетцтва.
З другої половини XVIII ст. класицизм пов’язаний з революційними виступами буржуазії по всій Європі, з відстоюванням нею ідеалів політичної свободи, національної незалежності, соціальної справедливості. В мистецтві звучать ідеї свободи, стверджуються права особистості. Класицизм перестає бути замкнутим, ізольованим художнім виявом, а тісно пов’язується з барокко, рококо, сентименталізмом, народною культурою різних європейських країн. Подібний взаємозв’язок значно збагатив класицизм, зробив його більш вільним від правил і жорстоких норм. В цей період в європейській культурі лунають імена Ф. Шиллера, І. Гете, В. Моцарта, І. Гайдна, Л. ван Бетховена, Ж. Л. Давида та багато інших.